ФАЙНЕ ТЕРНОПІЛЛЯ
Як співали брати Гадюкіни: файне місто Тернопіль. І саме звідси ми вирушаєм в унікальну мандрівку! А чому унікальну? Тому що на півдні цього регіону природа створила можливості для розвитку всіх без винятку видів туризму. Тут подорожують верхи, сплавляються на ріках, спускаються в печери. Залишається тільки перевірити це все на собі.
До Тернополя ми прибули вранці. І поки ще місто прокидалося від сну ми вирушили на прогулянку. Неспішно перешли через центр і опинилися на березі тернопільського ставу. Водойма, що розташована практично в самому центрі міста додає йому особливого колориту. Тут можна не поспішаючи прогулюватися по набережній, кататися на човнах і водних велосипедах. І навіть прогулянковий пароплав тут курсує. А дехто з Тернополя звик кожен ранок розпочинати із купання в ставку. Повертаючись затримуємось ненадовго біля старовинного домініканського костелу спорудженого всередині 19 століття. А потім вантажимось у автобус, що повезе нас у мандрівку на південь Тернопільщини.
Таку ж мандрівку може легко здійснити кожен із вас, якщо приїде сюди на вихідні. Тільки є ризик, що тоді ви почнете робити такі вилазки регулярно. Адже об’їхати за раз всі унікальні місця Тернопільщини не під силу нікому. Чи не в кожному містечку, а навіть і в селі ви знайдете залишки древніх замків та фортець. Загалом їх тут близько 1000, а це третина архітектурних пам’яток України. Унікальні і природні багатства краю. Таку велику кількість печер, каньйонів, водоспадів можна відшукати лише тут. Язик не повертається назвати тутешній ландшафт рівнинним. Долини річок глибокі. Щоб проїхати повз села, які розкидані по їх берегах потрібно спочатку серпантином спускатись в каньйон. А потім повільно підійматись звідти. Проїхавши близько сотні кілометрів на південь, робимо зупинку поблизу села Нирків.
Ґрунтова дорога веде нас у каньйон, утворений колись рікою Джурин, що півколом огинала скельний масив. А на верхівці цієї гори залишки одного з найкрасивіших замків України. Враження від побаченого настільки сильне, що ми хвилин 10 просто стоїмо і насолоджуємось краєвидом. На серпантині ми зупиняємо машину разів ще з 5. В кожному ракурсі замок видається нам ще красивішим, ще величнішим. На горі, де зараз височіє замок, ще в 11 столітті булла споруджена фортеця. В давніх літописах він згадується під назвою “Червоний замок”. А місто, що виросло довкола – Червоноград. І не даремно. Тут не тільки нашарування в каньйоні червонного кольору, а й всі дороги довкола замку багряні. Місто від якого зараз і сліду не залишилось, навіть назви такої на карті не знайдете – колись було одним з найбільших на Поділлі. І в середині 15 століття отримало магдебурзьке право. 
А фортеця укріплена князями Коріатовичами стояла на захисті східних кордонів Європи. На жаль після турецької навали від міста залишилося лиш мале поселення. А фортецю в 19 столітті польські магнати перебудовують на палац із двома вежами, терасами, балконами та іншими прикрасами. Однак ця вся краса не дожила до наших днів. Дві світові війни – остаточне знищення поселення і найгарніші руїни на місці найгарнішої садиби на згадку прийдешнім поколінням. А ще розповідають, що в радянські часи голова колгоспу села Ниркова наказав розбирати замок, з каміння будувати свинарник.
Поблизу замку ще один об’єкт туризму – водоспад. Цей водоспад можна сміливо зараховувати до книги рекордів України. Ви скажете: “А чому? В Україні є ж вищі”. Звичайно є – в Криму, в Карпатах. Але це найвищий водоспад рівнинної частини України. Так що записуйте – Джуринський водоспад – висота близько16 метрів. Хоча слід зауважити, що раніше цього водоспаду не було. Вода текла попід скелю і півколом огинала замок. Каньйон утворений руслом ріки можна було повністю заповнити водою. І тоді замок перетворювався на неприступну фортецю. Але турки, які тримали облогу замку, пішли на хитрість. Пробили скелю і вода потекла напряму огинаючи каньйон. Так утворився водоспад помилуватись яким зараз приїжджають численні туристи. А приймати тут душ справжнє задоволення.
Рухаємось далі… Тепер вже на схід. Їдемо в Борщівський район – село Кривче. Знову дорога серпантином веде вниз до села. І вже при в’їзді бачимо, як над стінами каньйону височіє вежа. От і невір після цього, що в кожному селі є своя фортеця. Нічого дивного! Поділля колись було прикордонною територією. На сході і півдні дике поле і постійна загроза набігів турків і татар. Отримати тут землю в маєток можна було тільки з однією умовою – що буде споруджено фортецю. Таким чином оборонна лінія витягнулася вздовж Збруча на сотні кілометрів. На жаль більшість замків та фортець сьогодні в занедбаному стані. Це зворотній бік медалі. На реконструкцію одного об’єкту важко знайти кошти. А якщо їх кілька сотень! Отак! На разі туристам доводиться споглядати: де руїни, де залишки і все на відстані, бо як зайдете всередину вам одразу захочеться назад.
В Кривчі є ще один екскурсійний об’єкт, готовий прийняти туристів в будь-яку пору року. Проходимо поблизу гіпсових скельних виступів і опиняємось біля входу в печеру. На Тернопільщині більше десятка гіпсових печер. Серед них і найдовша в світі – Оптимістична. Але, то тільки назва оптимістична. Там триста метрів потрібно на животі повзти від входу. Якщо ви спортсмен спелеолог, то будь ласка. Якщо вас така перспектива не влаштовує, то запрошуємо вас в печеру Кришталева, де діє єдиний екскурсійний маршрут.
Спочатку проходимо близько 500 метрів монотонного вхідного коридору. Опиняємось у широких залах, прикрашених блискучими гіпсовими кристалами. Вся печера утворена лабіринтом ходів та галерей загальною довжиною близько 23 кілометри. Більшість залів мають свою назву про походження якої вам розкажуть екскурсоводи. Цим печерам мільйони років. Спочатку це було дно сарматського моря, де відкладалисьтовщі гіпсу. Коли море відступило, то утворились тріщини, по яких циркулювала вода вимиваючи гіпс. З пониженням рівня вод утворились порожнини. І тоді на стінах галерей почали рости прикраси – кристали. Для утворення 1 міліметру кристаллу потрібно близько 150 років. Є в печері і вузькі ходи, де протиснеться не кожен мандрівник. Люди в цих печерах не жили ніколи, хіба що ховались від набігів татар. Але байок і легенд тут не бракує… В горі над вами буде 40 метрів земної товщі, 18 з яких – гіпс. В печері постійна вологість а також температура 11 градусів.
Продовжуємо нашу мандрівку. Рухаємось на захід до берегів річки Стрип. Тут можна оглянути цілий каскад водоспадів на Русилівському потоці. Їх тут не менше 20 і всі не схожі один на одного. Мабуть за кількістю водоспадів на одному струмку – це абсолютний рекорд. Другого такого місця в Україні навряд чи зможете знайти.
EtnoSvit