Кам’янець-Подільська фортеця | Хмельницька область

Кам’янець-Подільська фортеця була форпостом кількох держав. Існує безліч гіпотез про виникнення Кам’янець-Подільської фортеці. Одні історики вбачають дакоримський слід часів імператора Трояна, інші – давньоруський. Та незважаючи на суперечки учених мужів, що вперто відстоюють свою думку, Подільська твердиня не могла не виникнути саме в цьому місці, ніби навмисне створеному природою для оборони. Кам’янецька фортеця відіграла значущу роль в історії України, та й зрештою, усієї Європи.

Панування монголо-татарів над Кам’янцем

Літом 1240 року ординці хана Батия, онука великого Чінгісхана, стали облогою навколо Кам’янця. Стратегія Батия була простою, але дієвою. Чотири довгих місяці він водив своє дике військо степами, аж поки голод не затьмарив усі людські інстинкти його несамовитих кочівників. І тепер, зиркаючи голодними очицями з під кошлатих малахаїв, кожен з монголів знав – там, за дерев’яним частоколом, їх чекала жадана здобич, там їжа, багато їжі… Один помах руки великого кагана і монголо-татарські полчища кинулись у бій… Дике плем’я увірвалось за частокіл дерев’яних укріплень наче вогняний смерч. Їх гортанний бойовий клич «Гурак! Гурак!» був схожий на ревіння містичних тварюк з самого дна пекла. Кочівники, закутані в заяложені овечі шкури верхи на приземистих волохатих конячках, що своєю незвичною інохіддю нагадували велетенських собак, шугали мов блискавки, сіючи довкола смерть і наругу. Того фатального дня монгольський аркан позбавив волі багатьох мешканців древнього Кам’янця, яким вдалося вижити у кривавій різні.

Бранець, заточений до водопідйомного колеса, змушений був робити 5928 кроків щодня, аби ханські вояки не відчували потреби у холодній воді. За 19 років татарського полону цього б вистачило, щоб двічі обійти Землю. Тоді, літа 1240 року, вирізавши майже все населення містечка, монголо-татари запанують над Кам’янцем понад століття.

Кам’янець-Подільська фортеця – щит Поділля

По смерті хана Батия монголо-татарське військо втратило свою непохитну цілістність. Численні нащадки могутнього хана погрязли в міжосібних чварах та боротьбу за владу. Орда душила себе власноруч. Ольгерд, великий князь литовський скористався такою слушною нагодою і 1363 року на Синіх водах, в околицях нинішнього Новоархангельська, що на Кіровоградщині, завдав монголо-татарам нищівної поразки. Кам’янець перейшов у володіння племінників великого князя.

Коріятовичі і кам’яна фортеця

Гіркий досвід чужинського поневолення змушує братів Коріятовичів зводити у каньйоні Смотрича неприступну кам’яну твердиню. Впродовж 70 років фортеця переживає відродження і починає набувати свого неповторного вигляду завдяки пожертвам дрібних подільських шляхтичів і купців. Навіть країни середньовічної Європи, нажахані близькістю татарського сусідства, не жалкують коштів для якнайшвидшого возведення кам’яного щита Поділля. Страх перед ординським поневоленням дістався аж до Ватикану. Римський Папа пересилює свою непомірну пожадливість і за для власного спокою та безпеки надсилають на розбудову Кам’янця милостиню Святого Петра. Саме коштами Юлія ІІ була збудована знаменита Папська вежа, в якій тричі відбував ув’язнення легендарний ватажок селянського повстання Устим Кармалюк.

Устим Кармалюк в ув’язненні

Тридцять чотири дні чекав Устим Кармалюк вироку, тридцять три ночі він благав усіх святих прискорити цю мить. Його душа, наперекір стражданням зраненого тіла, прагнула свободи. Варта вважала, що після покарання у бранця не буде сили навіть ворухнутись, але вони не сподівались, що надлюдське бажання бути вільним виявиться сильнішим за усі перепони. Поранений у ногу під час перепалки з охороною, він усю осінь просидів прикутий до стовпа в одиночній камері Папської вежі, а після публічного покарання на Базарній площі, сто одним ударом батогом і нанесення клейма розпеченим залізом, Кармалюк був відправлений на вічну каторгу до Сибіру. Проте і цього разу йому вдалося втекти. Попри те, що Кармалюка було підступно вбито із засідки, помер легендарний ватажок вільною людиною.

Щойно збудована фортеця Коріятовичів у Кам’янець-Подільському опинилася під загрозою збройного протистояння литовських князів. Кожен з п’яти братів прагнув володіти прибутковим замком одноосібно. Князь Федір Коріятович, чинний господар Кам’янця, котрий міг його позбутися під час міжусобиці, звернувся по військову допомогу до свого далекого родича, угорського короля Сігізмунда. Військо Сігізмунд дати не зміг, натомість запросив його до своїх земель на Закарпатті. Федір Коріятович, зважаючи на безвихідну ситуацію, погодився і перебрався через гори, аби зайнятися вже звичною справою – будівництвом оборонних споруд.

Невдовзі після Другого поділу Речі Посполитої фортеця перестала існувати. Росіяни – нові господарі – перетворили замок на в’язницю, а шлюзи, башти-брами, що заважали розвитку інфраструктури, розібрали. Радянська влада спочатку розмістила взвод повітової міліції, а у 1928 році оголосила замок-фортецю державним історико-культурним заповідником..

Кам’янецька фортифікація була форпостом кількох держав. Тут проживали римські ветерани-легіонери, турки зустрічалися в кав’ярнях, а вірмени укладали шлюбні контракти. Українські експерти номінували Кам’янець-Подільську фортецю до Списку об’єктів спадщини ЮНЕСКО. Нині пам’ятка серед претендентів до включення.

Кам’янець-Подільська фортеця на карті:

Кам’янець-Подільська фортеця | Відео:

Радимо відвідати:

Хотинська фортеця | Чернівецька область

Posted: 03.09.2015

Хотинська фортеця у свій час була однією з наймогутніших у Східній Європі, під її стінами не раз сходилися численні армії. Внаслідок свого стратегічного прикордонного розташування твердиня протягом століть перебувала у складі різних держав (Київської Русі, Галицько-Волинського, Молдавського князівств; Османської, Австро-Угорської, Російської імперій), що великою мірою обумовило її архітектурний стиль, який формувався під впливом загальних європейських тенденцій, але також набув своєрідного етнічного забарвлення.

0 comments

Червоногородський замок | Тернопільщина

Posted: 24.03.2021

Місце для заснування укріплення було вибрано в мальовничій місцевості Подільського міжгір’я. Тут річка Джурин протікає в долині, оточеній лісистими пагорбами. Протікаючи в долині, річка своїм руслом утворює майже замкнуту петлю. У центрі цієї «петлі» височить високий пагорб, а на ньому – Червоногородський замок. Річка служила гарним природним захистом для замкового пагорба, оскільки русло, огинаючи височину з трьох сторін, створювало серйозну перешкоду на шляху ворога.