Коростень – короткий маршрут по центральній частині міста

Усі обєкти Ви можете побачити відвідавши екскурсію ♦ ІСКОРОСТЕНЬ – СТОЛИЦЯ ДРЕВЛЯН від туристичної компанії ЕтноСвіт

Краєзнавчий музей

 

Експозиція музею має природний, історичний відділ, а також відділ сучасної історії. Але древлянський період історії міста і краю є пріоритетною темою. Серед унікальних експонатів – ювелірні вироби, яким понад тисячу років. Аналіз розкопок дає підставу археологам стверджувати, що древлянські городища являли собою фортеці, аналогів яким не було в світі, а Коростень ще з VIII століття був центром ковальського, гончарного, косторізного і ювелірного ремесел.

Скульптура Божої Матері Покрови Пресвятої Богородиці

Скульптура відкрита 24 березня 2006 року. Божа Мати є покровителькою міста Коростеня, а свято Божої Матері Покрови Пресвятої Богородиці є престольним святом коростенців.
Це – чи не єдиний православний релігійний пам’ятник в Україні, що не має аналогів у світі.

Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко

Пам’ятник відкрито 9 березня 2014 року. Його було споруджено в честь 200-річчя з дня народження видатного поета, письменника, та художника Тараса Григоровича Шевченко. Робота над скульптурою, висота якої становить 7,6 м, тривала п’ять місяців. Крім того, до 200-річчя біля міського будинку культури було повністю реконструйовано площу, яка носить ім’я видатного поета.

Кімната-музей фарфорового заводу

Відкрита у лютому 2012 року. В експозиції представлена майже сота частина всіх експонатів, які були виставлені в музеї Коростенського фарфорового заводу (розійшлися по приватних колекціях після приватизації заводу). Але навіть збережені експонати дають уявлення про велич заводу, історія якого починається з 1904 року. Вироби заводу були популярні на всій території колишнього СРСР, а також більш 50 країн світу.

Міський парк культури та відпочинку

З давніх часів на території міста проживали люди. Ще з кам’яного віку тут проживали первісні мисливці і рибалки, про що свідчать археологічні розкопки. Парк розташований по обох берегах мальовничого каньйону, у глибині якого тече річка Уж. На території парку знаходиться ІІІ древлянское городище, віднесене до археологічної пам’ятки. Зберігся природний ландшафт – виходи скельних порід, різноманітна флора. У світових довідниках дана природна зона має назву «маленька швейцарія». За мальовничістю коростенський міський парк може змагатися навіть із знаменитою Софіївкою в Умані, але якщо остання – штучний ландшафт, то коростенський парк – природний.

– пам’ятник деруну

Пам’ятник відкрито в 2009 році під час проведення ІІ міжнародного фестивалю дерунів головою Верховної Ради України В.М. Литвиним. Деруни на Поліссі вважається самою шанованою стравою. Існує більше 100 рецептів приготування. У 2008 році був приготований дерун вагою понад 100 кг. і довжиною в 2 метри. Рекорд зафіксований у Книзі рекордів України. Пам’ятник виготовлений з гранітів місцевих порід коштом коростенців.

 

– лавка закоханих та сімейних пар

З давніх часів територія сучасного парку вважалася одним з кращих місць для відпочинку і прогулянок закоханих. У наш час традиційним стало відвідування парку нареченим і нареченою під час одруження. Сам парк, його аура створюють романтичну атмосферу та гарний настрій. За повір’ям, та закохана пара, яка посидить на лавці закоханих і постоїть на весільному рушнику перед лавкою, матиме в майбутньому міцний сімейний союз.

– парковий фонтан

Фонтан був створений силами міських підприємств у 1985 році. Фонтан облицьований червоним гранітом. Практично по всій Коростенщині залягають величезні запаси гранітів, які геологи класифікують як граніти коростенського типу. Дані граніти використовувалися при будівництві мавзолею в Москві, а також Київського залізничного вокзалу.

– пам’ятний знак до 1300-річчя Коростеня

За однією з наукових версій, назва міста йде від давньослов’янського слова «кари» або «кору» – камінь, гора. Це помітно в назві гірського масиву Карпати. Територія древнього міста була заселена в давні часи. Тут, починаючи з VI століття н.е. жив один з великих східнослов’янських народів – древляни, що об’єднував 8 – 10 окремих племен. До входження до складу Київської Русі древляни мали окреме князівство з центром у Іскоростені, що виникло у восьмому столітті.
Пам’ятний знак відкритий в 2005 році до 1300-річчя заснування міста. Хоча археологічні знахідки підтверджують, що вже в VI столітті н.е. на території Коростеня існувало поселення з високим рівнем самоврядування, технологій різних ремесел.

– пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам

Пам’ятник присвячений воїнам-інтернаціоналістам, які брали участь у бойових діях на території інших держав. Являє собою надрізану ракету, яка повинна була пронизати небо, але зламаною залишилася на землі. Дане художнє відображення проявляє зламані в бойових діях молоді долі. Орден Червоної зірки, Орден афганської революції, медаль «За відвагу», Герой Радянського Союзу, Герой Росії – ось далеко не повний перелік нагород, якими нагороджено коростенців, деяких – посмертно.

– скульптура княгині Малуші та її сина князя Володимира

У центрі парку стоїть княжна Малуша, яка відправляє свого сина, Великого Київського князя Володимира, в далеку дорогу, хрестити Київську Русь, щоб прославити древлянський рід у віках.
У 946 році військо Київської княгині Ольги спалило Коростень, а Малуша була взята в полон. Десять років вона прожила в ролі рабині по праву війни, була служницею в княжому теремі в Києві, через 10 років неволі отримала ключі від княжих клітей. Коли Малуша народила від Святослава сина Володимира (майбутнього хрестителя Київської Русі), Ольга визнала його князем і він виховувався разом з братами Ярополком і Олегом, отримував від бабусі свою частку ласки. А вихователем племінника став Добриня Нікітич.

– скульптура Добрині Нікітича

У 969 році, перед повторним походом на Візантійську Болгарію, князь Святослав ділить свою військову дружину між трьома синами. Онуку князя Мала випало сісти на престол Новгородської землі. З ним йде і його дядько Добриня, щоб продовжити навчання малолітнього князя тонкощам державної мудрості та правити північною окраїною Русі в ролі намісника князя. Отже, коростенцю довелося керувати землею, в якій народився Ігор, що вже чверть століття покоїться на Коростенщині. Таку витівку долі можна сприймати не інакше, як тріумфальний в’їзд Добрині Микитовича на арену історії.
Не раз дружина під керівництвом Добрині здобувала перемоги в битвах, результатом яких стало вигнання варягів-грабіжників і встановлення миру в слов’янських землях. Русь стала жити за законами свого народу.
Пам’ятник відкрито в 2012 році до 1307-річчя Коростеня.

– спуск до річки, альтанка, річковий фонтан

Стрімка річка Уж (Уша) звивається між величезними червоними, відшліфованими часом, гранітними валунами. Вона схожа чимось на гірську річку, така ж прозора, холодна та швидка. Річка перерізає місто навпіл і протікає в стародавньому каньйоні під тридцятиметровою кручею. Літописи запевняють, що в стародавні часи Уша була глибшою і ширшою. До самого Іскоростеня з Прип’яті ходили човни.

– перехідний пішохідний міст, «баранячі лоби»

У всьому світі відомий «Коростенський плутон» – величезний масив геологічних порід. Геологічна будова території Коростенщини є дуже складною. Вона формувалась впродовж довгого геологічного періоду в загальній історії утворення земної кори. У фундаменті території району знаходяться геологічні матеріали, починаючи з періоду докембрійскої епохи (вік 3,5 млрд. років) та всіх наступних епох.
З пішохідного мосту можна побачити кілька скель, які прикрашають місцевість і мають власні назви – «Ольжина купальня», «Гігантські котли», «Баранячі лоби», «Плечі Перуна». Скелі складаються з червоного граніту раннепротезойскої материкової ери. Вони мають згладжені форми, що обумовлено дією льодовика. Ці скелі мають наукове, історичне та естетичне значення, є мінералого-петрографічними пам’ятками України. За часів крейдяного періоду територію Коростеня заливало море, свідками якого є відкладення кременю з відбитками тварин (переважно раковини молюсків).

 

– музейний комплекс «Скеля»

У 1935 році на місці природних печер давнього городища почалося велике секретне будівництво. За наказом Головкому Західних військ об’єкт «Скеля» став командним пунктом армійського типу Коростенського укріпрайону № 5 так званої «лінії Сталіна» (велася підготовка до війни). До планування будівництва мав відношення знаменитий генерал Карбишев. Це унікальне інженерна споруда, якій немає аналогів у світі. З цього місця велося управління 456 довготривалими вогняними точками. Підземний комплекс і сьогодні є автономним об’єктом, має працездатні системи опалення, вентиляції, водопостачання і каналізації, телефонію. Загальна довжина коридорів -156 м. На базі об’єкта «Скеля» створено музей військової фортифікації, в якому зібрані унікальні експонати, деякі єдині у своєму роді.
Біля входу в «Скелю» знаходиться капличка з джерельною водою, яка подається з підземного джерела, що знаходиться в надрах об’єкту «Скеля». Відкриття та освячення каплички відбулося в 2007 році під час святкування Дня міста. Якість води постійно перевіряється і вважається однією з кращих в місті.

 

– скульптура Рівноапостольної Київської княгині Ольги, купальня княгині

Після прийняття хрещення в 957 році в Царьграді княгиня Ольга оселилася в Іскоростені. На руїнах одного з городищ за її наказом був побудований високий терем, у якому вона жила самітницею, шукала порятунку в молитві та праці. Неподалік від терема Ольга звела церкву. Це була перша християнська церква, побудована задовго до хрещення Київської Русі. Місцевість, де стояла церква, і сьогодні в народі називається «святьєм». Внизу, під кручею недоступних скель, Ольга облюбувала місце для купання. Це було кам’яне русло, в якому під струменями чистої кришталевої води омивала княгиня своє тіло. За переказами, цю «ванну» нібито влаштувала сама Ольга. Сьогодні на одному з каменів встановлена табличка з написом, що свідчить, що саме тут була купальня княгині.

 

– пам’ятник князю Малу

Пам’ятник був відкритий до 1300-річчя міста Коростеня в 2005 році. За життя князь Мал Древлянський був високим і гарним, сміливим і розсудливим, господарським і мудрим чоловіком. Древляни дуже любили його і називали «пастухом землі древлянській». Поважали Мала і сіверяни, які жили в Чернігові, і самі бунтарі поляни-кияни. Поважали не тільки тому, що він був розумним, сміливим і порядним, але й тому, що був слов’янином-древлянином, який мав законні права на Київ. Тоді як князя Ігоря вважали ворогом, сином полуваряга Рюрика, «князем-вовком».

Свято-Ольгинська православна церква

Назва церкви свідчить про те, що коростенці пробачили княгиню Ольгу, яка спалила їх місто. Городяни вірять у легенду, згідно з якою Ольгу мучила совість за спалене місто, і заради покаяння на кручі біля Ужа княгиня побудувала храм, куди приїжджала замолювати свої гріхи. Крім того, святу Ольгу коростенці шанують як праматір християнства на Русі. Адже Ольга, факт хрещення якої в 946 році (під час її подорожі до Константинополя) не викликає сумнівів у істориків, – принесла християнство у князівську династію.

Усі обєкти Ви можете побачити відвідавши екскурсію ♦ ІСКОРОСТЕНЬ – СТОЛИЦЯ ДРЕВЛЯН від туристичної компанії ЕтноСвіт