Софія Київська – Софійський собор в Києві – одна з найбільш відомих українських святинь, що породжує найбільше загадок – фальсифікації, що недають спокою десяткам сучасних вчених, майстерність, що не піддається людському розумінню.
Софія Київська – це дев’ятьнадцятикупольний храм 11 століття в стилі українського бароко, який зберігає під своїми склепіннями найповніший у світі ансамбль справжніх мозаїк і фресок першої половини 11 століття. Різноманітність інтер’єру надають значну різноманітність фрагменти стінопису 17-18 століть. Всі ці елементи внутрішнього оздоблення одночасно і розкривають історію однієї з головних християнських святинь Східної Європи Софійського собору, і породжують нові загадки і таємниці.
Київська Русь і храм святої Софії Премудрості Божої
Була колись на світі держава, яка називалася Русь. Правили нею князі, які дотримувалися язичницьких звичаїв. Столицю свою вони заснували в Києві славному місті. І возили з нього купці товари по Дніпру до самого Чорного моря. А по морю добиралися до Константинополя. Але хоча торгували, а часом і воювали руські князі з візантійськими християнами, віру їх переймати ніяк не хотіли. Стали християнами Аскольд і Дір, та так і загинули, як мученики, а на їх місце прийшли князі язичники. Не брала Русь віру Христову. Софія Київська – Софійський собор в Києві
І ось після загибелі чоловіка, князя Ігоря, стала правити в Києві княгиня Ольга. Чуйним жіночим серцем сприйняла вона Спасителя і стала християнкою. Прагнула і нащадків своїх звернути до істинної віри, але син її, Святослав, не хотів слухати материнські настанови. Його цікавила тільки війна, і в ній князь сподівався на допомогу своїх язичницьких богів. До деякого часу князь Святослав дійсно перемагав. Але гірка поразка підстерегла його і врешті-решт він програв і був убитий печенігами.
Ольгин онук Володимир спочатку теж не слухався мудру бабусю. Продовжував розпусне життя, молився язичницьким богам і приносив їм криваві жертви. Але пройшли роки і бабусині молитви досягли нарешті серця правителя і відкрили його для Бога. Князь Володимир розкаявся в своїх гріхах, сам прийняв Хрещення і народ свій привів до нього. З тих пір стали русичі християнами, почали будувати церкви, щоб прославляти в них Бога і Царицю Небесну.
Так і син князя Володимира – Ярослав, названий Мудрим, вирішив побудувати храм святої Софії Премудрості Божої, щоб красою цей храм не поступався константинопольським святиням. Запросив майстрів він умілих – мулярів, теслярів, іконописців – і наказав їм звести такий храм. Ретельно виконували майстри наказ князя, тому що працювали не тільки для нього, але перш за все, для Бога. І ось року Божого 1037-го з’явився серед Києва храм краси досі небаченої.
Прообразом Софії Київської стала Софія Константинопольська
Профільні фахівці стверджують, що цією святинею ми зобов’язані візантійцям, оскільки разом з прийняттям хрещення Володимиром були прийняті і перенесені на Русь естетичні, архітектурні та художні цінності, які не одне століття існували в Візантії. До таких цінностей відноситься технологічно інноваційний на той момент принцип кам’яного будівництва. Тому що нічого подібного, і тим більше, технологічного на той момент не існувало. Зведена в першій половині 11 століття православна святиня такого рівня в той час була не випадково. Саме на цей період припадає розквіт могучої держави під назвою Київська Русь. А новий храм покликаний був знаменувати тріумф християнства на Русі. Запровадив християнство в 988 році князь Володимир Святославович.
Ярослав Мудрий втілив в життя грандіозну архітектурну концепцію
Природно, що прообразом Софії Київської стала Софія Константинопольська. Але не тільки святиня, на думку експертів, повинна була нагадувати про своє константинопольське походження … Все місто Київ повинне було стати рівним столиці Візантії. Ярослав Мудрий отримав від свого батька грандіозний спадок – але не матеріальний, а ідейний, іміджевий. Саме Володимир запросив до Києва візантійських майстрів, які побудували Десятинну церкву. Вона і стала тією технологічною новинкою, на якій відпрацьовували нову для Русі технологію будівництва. І Ярославу потрібно було спадок не лише зберегти, а й примножити. Саме тому він почав втілювати в життя грандіозну архітектурну концепцію, згідно з якою Київ мав стати руським цар-градом.
Була побудована ціла вісь, яка з одного боку вінчалася Золотими Воротами. Це був парадний вхід в місто. А далі перед іноземцями відкривався вектор, який з одного боку зліва і справа вінчали два найбільших монастиря – Ільінінскій і святого Григорія. І прикрашала цю своєрідну корону Софія Київська.
Цікавий факт – печеніги, які поклали край правлінню хоча і язичницького, але справжнього князя-лицаря Ігоря Святославовича, приєдналися до будівництва православної святині, хоча і побічно. Як стверджує “Повість временних літ” місце побудови Софійського собору було невипадковим. У 1036 році Ярослав Володимирович саме там переміг тюркомовних кочівників, що десятиліттями мучили Русь. А в наступному році заклав там храм, який зовсім скоро став однією з головних християнських святинь Східної Європи.
Софія Київська – Софійський собор в Києві
Образ Пресвятої Богородиці – родзинка церкви
Хоча прототипом святині київської і послужила константинопольська (зводили її візантійці), в деякому роді Софія Київська перевершила свою старшу сестру. У столиці Русі майстри майстерно об’єднали мозаїку і фрески, чого візантійці ніколи не робили. Стіни, стелю і навіть підлогу прикрашали мозаїки, що грали в променях світла всіма кольорами веселки. А золоті бані Собору просто засліплювали погляд прохожих. Але родзинкою церкви був і залишається шестиметровий величний образ Пресвятої Богородиці над вівтарем, іменований Орантою. Богоматір Заступниця стоїть на спеціальному підвищенні з піднятими до неба руками. Під яким кутом на неї не подивіться, погляд її весь час буде звернений на вас. А коли ви стоїте поруч з нею, то здається, що вона сидить на троні.
Ці, а також інші деталі свідчать про високий рівень майстерності тих людей, які при будівництві враховували не тільки освітлення того чи іншого зображення, але також кут, під яким падає світло. Робота вимагала воістину ювелірної точності, неймовірної швидкості і високої майстерності. Адже те, що постає перед очима людей, які бачать Оранту, людській свідомості не піддається. Проте такий результат досягався завдяки точним розрахункам. Подібного мозаїчного відтворення немає ні в одній країні світу. Експерти підрахували, що на Оранту майстри витратили більше двох мільйонів кубиків смальти. Їх розміри незначні – від одного до півтора кубічних міліметрів.
Київська Оранта унікальна
Це абсолютно новий тип Богородиці, який відрізняв українців спочатку від візантійців, а потім і від європейців. У Києві вона зображена не тільки як захисниця всього народу, а й як мати, до якої кожна дитина може прийти зі своїми проблемами, питаннями і попросити допомоги і захисту. Маленька біла хустина, прикрашена червоним орнаментом і закріплена на поясі Богородиці, рушник з чітким українським орнаментом по краях, прямокутне покривало на голові Богородиці, кінці якого прикрашені червоними тороками і трьома смугами червоного кольору – це характерні риси в образі Оранти, властиві тій групі слов’ян, яку пізніше назвуть українцями. І з того часу повелася легенда, що поки стоїть Богородиця, яку стали називати Нерушимою Стіною, поки стоїть і Київ. Хтось в такі легенди може не вірити, але вже кілька разів вони проходили випробування реальністю. Софія Київська – Софійський собор в Києві
Загадка сакральної споруди
Крім Богородиці і різних святих стіни Софії Київської прикрашають зображення київського князя і його родини. Протягом дуже тривалого періоду вважали, що це Ярослав Мудрий зі своїми родичами. Але останнім часом ряд учених поставили цей факт під сумнів. І це не єдина загадка цієї сакральної споруди. Вчені зламали не один десяток списів в суперечках: хто і коли побудував цю святиню. “Повість временних літ” свідчить, що в 1037 році храм був тільки закладений, а не побудований, як стверджують деякі вчені. Але ось “Новгородський літопис” відносить цю подію до 1017-го року. Яка ж дата правильна? Це питання окремого дослідження.
Софійський собор в Києві – найдавніша пам’ятка давньоруського зодчества
Серед усіх пам’яток давньоруського зодчества особливе місце займає Софійський собор у Києві – це найдавніший серед них, символ руської держави, разом з якою він змінювався протягом багатьох століть. Перший храм був зведений в 11 столітті за наказом Ярослава Мудрого. Князь прагнув домогтися незалежності руської церкви від візантійської. Однією з щаблів до цього стала будівля храму, рівного якому ще не було на Русі.
Вважається, що храм будувався візантійськими зодчими. Але, поскільки в візантійських джерелах не збереглося жодних згадок про це, то можливо місцеві майстри брали не тільки активну участь в будівництві і обробці храму, а й в його проектуванні. В результаті вийшов унікальний собор. У плані – традиційний візантійський хрестово-купольний храм, зовні – піраміда, прикрашена тринадцятьма цибулинними главами. Усередині собор був розділений на безліч приміщень, а зовні з трьох боків його оточують дві витончені галереї – одноярусна зовнішня, і двоярусне внутрішня.
Якщо зовні храм не був навіть оштукатурений, чим сильно нагадував фортецю, то всередині собор являв собою дивовижне видовище. Всю центральну частину собору прикрашала чудова мозаїка, доповнена чудовими яскравими фресками. Цікаво, що в Софійському соборі до традиційних біблійних сюжетів вперше додалися і мирські портрети – князя Ярослава і його родини.
Ще однією відмінністю Софійського собору від інших храмів того часу була сильно збільшена площа хорів, які займали всю його задню частину. Справа в тому, що хори, що представляють собою відкриту галерею на рівні другого поверху, спочатку призначалися для привілейованих осіб.
Софійський собор в Києві – суспільно-політичний і культурний центр Київської Русі
Після завершення будівництва Софійський собор дуже швидко перетворився в суспільно-політичний і культурний центр Київської Русі. Тут Ярослав Мудрий займався державними справами. Тут відбувалися всі самі урочисті церемонії, писалися літописи і зберігалася одна з найбільших на той час бібліотек. З 12 століття, коли значення Київського князівства стало падати, Київ став піддаватися набігам і грабежам з боку сусідніх російських князівств. Не уникнув цієї долі і Софійський собор, не дивлячись на те, що руські князі були православними.
Після монголо-татарської навали в 1240 році Софійський собор почав занепадати, особливо після перенесення резиденції руського патріарха до Володимира в 1299 році. В 1596 році храм дістався українській уніатській греко-католицькій церкві. За 40 років володіння Софійським собором, уніати встигли поставити його на межу обвалення і розпродати все більш-менш цінне. У 1630 роках Собор був повернутий до православної церкви і протягом наступного століття був реставрований і перебудований, ставши таким, яким ми знаємо його сьогодні.
Головна / Київ пам’ятки / Екскурсії по Києву / Софія Київська 0/ Софійський собор в Києві 0/ Софійський собор 0/ 05.20
EtnoSvit