СТАРИЙ НОВИЙ РІК!
Автобусом з Києва.
Київ – Ясіня – Ворохта – Яремче – Буковель – Драгобрат – Київ.
Зустріч / проводи Старого Нового Року в Карпатах. Гірськолижні курорти Драгобрат і Буковель, святкова програма Василь і Маланка на Буковелі. Екскуріі, катання і зимові гуляння !!!
Маршрут туру: Київ – Ясіня – Ворохта – Яремче – Буковель – Драгобрат – Київ
Тривалість туру: 6 днів / 5 ночей / 4 дня катання
Дата виїзду:
Вартість туру: від 0 грн
Вечір проти тринадцятого січня в Україні проводять по-особливому. Великі гуляння, нестримні веселощі, цигани, ведмеді та заливисті колядки – це свято Маланки!!!
Щороку взимку незадовго до Великого Посту по всій Європі проводяться карнавали. Але в Україні традиції святочного карнавалу не менш цікаві за європейські. Раз на рік в Україні Маланка гуляє так, що весь світ дивується! Готуватися до Маланки починають завчасно, а розпочинається все з виготовлення масок та костюмів. А саме феєричне дійство розпочинається тринадцятого січня, спочатку всі наряжаються потім ідуть за стіл, вечеряють з чарчиною і ось в костюмах всі пірнають у вир святкування. Натовпи ряджани маланкарів швендяють селамиі містечками всю ніч. Гамірний люд має завітати чине до кожного обійстя. Якщо хлопці когось оминуть, це великий сором для господарів подвір’я. Вважається, що ось із цією вакханалією до оселі приходить щастя та веселощі на цілий рік вперед. Хазяїн (газда) мусить пригостити всіх учасників дійства щедрими наїдками та дати якусь копійчину. Маланкарі в свою чергу мають заспівати традиційних пісень. Та будьте обачні! Ряджені ведмеді так і норовлять зацілувати дівчат у домі, чи зчинити гармидер. На Маланку обов’язковим є накривати святковий стіл, готувати різноманітні м’ясні страви, кутю та обрядові хлібці «Василь та Маланья», якими будуть пригощати гостей на ранок.
Образ ведмедя один з найросповсюдженіших цього вечора. І це не тільки через певну простоту приготування костюма. Ведмідь, якого на ланцюзі водить циган, це персонаж, якому цієї ночі дозволено усе – і молодиць цілувати, і людей пустотливо лякати, і у бійки ув’язуватись – кому ж таке не довподоби! Учасники святкування і справді передягнуті до невпізнання. Деякі костюми, до речі, передаються чоловічою лінією ще з діда-прадіда. Представниць слабої статі до «диких» гулянь не допускають! А ось яскраві химерні маски залишати на рік наступний є поганою прикметою. Тож кожного свята в місцевих гультяїв в прямому сенсі нове обличчя. Прагнучи виділитись селяни вигадують все нові та нові образи. В тім традиційними і обов’язковими залишаються дід, що почастує вас добрячою чарчиною, баба, що на щастя добряче почастує вас віником, козаки, цигани і ведмеді. А рядитися парубки мають так, щоб їх людську подобу було важко вгадати, навіть голос треба всіляко спотворювати, бо як кого пізнають за маскою, та на цьому святкування для бідахи і закінчується. На щастя сучасні правила гуляння не такі суворі. Вірніше, бодай найменші правила в цей день взагалі відсутні – зчиняй страшенний гармидер, і головне поспішай встигнути, бо такий бедлам дозволяється лише раз на рік. Тому й ганяють вулицями ряджені ведмеді, накидаючись на перехожих, щоб когось соромитськи общупати, а череди інших ряджених тероризують водіїв на авто та ломляться до сільських хат. Найдивовижніше, що їм не тільки не можна чинити опір, а й навпаки – треба всіляко заохочувати. Вони ж бо герої свята! Кожна компанія іде із свого кута, потім вони зустрічаються біля кладки і тут розпочинається борянка – кульмінація всього вечірнього дійства. Борянка – це не просто бійка стінка на стінку, вона уособлює собою споконвічну боротьбу Добра і зла, лихих духів та представників добрих сил. Недаремно це костюмоване побоїще обов’язково відбувається на містку, або ж між водоймами. Вважається, що такі міжводні місця є рубежем двох світів – явного та потойбічного. Ось і не дають ряджені пекельним силам вийти назовні, борять їх щодуху. Бойовище – наймасовіше дійство цього вечора! І спостерігати не менш цікаво ніж брати безпосередню участь. Хоч борянка і обрядове дійство та боки один одному мнуть маланкарі реально.
На ранок Василя, тобто, зранку 14 січня господарі хати мають встати досвіта, щоб підмести в оселі, щоб всі труднощі, сварки та негаразди минулого року залишилися за порогом. Ряджані маланкарі знову збираються у гурти для того, щоб водити козу. Зазвичай, коза, яку водять, це переодягнений парубок з маскою кози. Коза символізує врожай та достаток. Ще люди вірять, що цього дня худобина наділена мовою, і коли що, може пожалітись на недбалого господаря Богові. Водити козу має дід, щоб часом куди не зринув козлище! До діда приєднується уся компанія з його кута, кум та інші зіваки. Отож, натовп, що суне із кортеджем збирається чималенький, гамірний та веселий. Більшість гультяїв веселяться ще з вчорашнього дня, так би мовити нон-стоп. Широкій українській душі є де розвернутися та дати жару на такі свята.
Останнім традиційним обрядом цього дня є весілля Василя та Маланки, яке символізує початок Нового Року та народження нового життя. Діти, які уособлюють цих двох персонажів, урочистою процесією проходять вулиці, завершуючи святкування Переберії. Супроводжують пару парубки у формі солдат. А закінчується це феєричне дійство купанням у водоймі. Купання для ряджених ритуал обов’язковий. Якщо не пірнути у воду, чи бодай не умитися після божевільного гульбища – виростуть роги та хвіст! Раніше невмитих взагалі за упирів вважали, люди їх сахалися, а батюшка не пускав до церкви. То ж всі гріхи у воду!!!