Церква Святого Духа в Рогатині чудовий зразок галицької школи монументально-декоративного мистецтва XVI-XVII ст. Вважаається, що саме у цій церкві служив священиком Г. Лісовський, батько знаменитої Роксолани. Церква тризрубна, із високим центральним зрубом. Із заходу до неї примикає триярусна дзвіниця. В інтер’єрі зберігся гарний п’ятиярусний ренесансно-бароковий іконостас роботи львівських майстрів XVII ст. У 1885 р його реставрував львівський художник Ю. Макаревич, після чого іконостас деякий час експонувався на археологічно-етнографічній виставці у Львові. Підземний хід веде із храму до розташованої неподалік оборонної Різдвяної церкви. За радянських часів церкву Святого Духа в Рогатині було перетворено на музей дерев’яної архітектури, іконопису, скульптури та різьблення. Екскурсії проводяться за попереднім замовленням.
Церква Святого Духа в Рогатині – перлина Прикарпаття
Старовинний дерев’яний храм Святого Духа в Рогатині є тривіальним храмом, стіни якого викладені з гладко оброблених масивних дубових брусів. Разом із дзвіницею церква має спільний дах. Інтер’єр церкви прикрашає декоративно прикрашений іконостас, створений коштом Рогатинського братства в 1650 р. Святодухівський храм на перший погляд ніби непоказний. Скажімо, йдеш собі вулицею і бачиш ще один зразок буковинської церкви. Але є одна причина, з якої хотілося б написати пару рядків – це ренесансно-бароковий іконостас і сама атмосфера церкви.
При вході вас зустріне трохи пошарпаний плакат, який розповідає про те, що, власне, робить Святодухівський храм унікальним.
Вівтарна частина має п’ять стінок. Центральний зруб покритий квадратним в основі верхом, з двома заломами, (тобто є два яруси даху), і завершується аркадною сигнатуркою (вежею) з високим шпилем. Вежа з аркадами або невеликими арочними прорізами, а в середині конструкції висить невеликий дзвін. Якщо говорити про дах, то покрівельний матеріал – гонт, востаннє було замінено над вівтарною частиною, нефом та дзвіницею співробітниками кооперативу «Зодчий» з міста Коломиї в період з 27.10.2008 р. по 17.12.2008 р. Гонт обробили сирою нафтою, щоб матеріал краще зберігався і довго не псувався.
2008 рік був дуже продуктивним для церкви
У 2008 році приїхала спеціальна комісія, яка ухвалила дуже важливі для збереження храму рішення:
- Замінити вікна, в яких були тріщини та щілини, зберігаючи автентичний вигляд вікон.
- Обновити гонтове покриття та провести обробку деревини спеціальними засобами дезінфекції та консервації.
- Цілком замінити фрагменти пошкоджених дерев’яних брусів у районі водостоків.
Дзвіниця Святодухівського храму приваблює своєю таємничістю. У ній, до речі, можна побачити доказ того, що креативним архітекторам хоч іноді, але були потрібні цвяхи, щоб створювана ними дерев’яна конструкція не падала. На першому ярусі дзвіниці розташована міні-виставка робіт молодих художників.
Крім виставки в глибокій темряві та шанобливій тіні стоїть надзвичайно приваблива скульптура. Їй зовсім не потрібне світло, щоб виділятися серед учнівських акварельних та графічних робіт. Це розкішний зразок майстерного різьблення каменю.
Навколо церкви подібних скульптур багато, оскільки храм оздоблює невеликий цвинтар. Атмосфера в межах церкви дуже спокійна.
Якщо вам захочеться задзвонити в дзвін, можна задовольнити своє бажання, піднявшись по драбинці, і навіть визирнути з віконних прорізів шатрової вежі.
Іконостас Святодухівської церкви
Це найдавніший в Україні класичний п’ятиярусний шедевр. Перед очима відкривається містика маньєризму та пізнього Ренесансу, пишно декорований рельєфний шедевр. Фотографувати іконостас суворо заборонено. Його бережуть навіть від мобільних пристроїв. Іконостас (створений у 1650 р.) класичний, бо всі ікони розташовані згідно з традиційними церковними канонами. Майже всі дослідники, без винятку, стверджують, що саме цей іконостас є досконалим зразком іконостасної майстерності. Цікавим є той факт, що разом із релігійними сюжетами тут зустрічаються елементи звичайного побутового жанру. У лівій частині святкового ярусу біблійні персонажі зображені так, наче вони є міщанами 17 ст. і діють за обставинами свого часу. Усі ікони святкового ряду розташовані згідно з церковним календарем.
Що ж можна побачити у місцевому, тобто першому ряді: (зліва направо) розташовані «Старозавітна Трійця», «Богородиця-Одигітрія», «Христос-Пантократор», храмова ікона «Зібрання Святого Духа на апостолів»; на стулках царської брами та дияконських дверей зображені святі-засновники християнського вчення та ранньохристиянські мученики.
На іконах ярусу «Деісіс» («Моління»), ліворуч і праворуч від Христа-Судді, показані апостоли та євангелісти, які зображені у певній послідовності згідно з канонічною традицією.
Завершується іконостас ажурним мереживом пророчого ярусу, де показані старозавітні пророки, над якими височіє розп’яття Ісуса Христа.
Ікони іконостасу написані художниками, які не поступаються один одному у майстерності. Об’єднує майстрів ґрунтовне знайомство з традиціями західноєвропейського живопису. Стиль та особливості техніки письма нагадують творчий досвід майстрів нідерландського та німецького Відродження кінця XVI-початку XVII століть. Живопис ікон виконаний темперною та олійною фарбами на позолоченому орнаментальному рельєфному та гладкому фоні.
Звідки ж відома дата створення іконостасу?
Все дуже просто. У створенні Святодухівського шедевру брали участь рогатинські братства, які пожертвували значну суму для добра справи. Про це говорить меценатський напис під іконою «Старозавітна Трійця».
По периметру основної частини храму можна побачити багато різних ікон, які, до речі, будуть раді отримати оновлений вигляд від будь-кого. Просто за ваші кошти можуть відреставрувати образ, що вам сподобався, так що були б гроші, а майстри завжди знайдуться. Крім образів, можна побачити кам’яні та дерев’яні вироби, а також свічники.
Надіємось, що цей дерев’яний шедевр ніколи не загине.
Як дістатися? Церква Святого Духа в Рогатині – карта:
Адреса: вул Роксолани, 10, Рогатин, Івано-Франківська область
Церква Святого Духа в Рогатині – відео:
Радимо відвідати:
Буковель | Івано-Франківська область, Карпати
Туристичний комплекс Буковель – це унікальне місце, яке цікаве й привабливе не тільки катанням на лижах й бордах, а неймовірною кількістю різноманітних розваг. Завдяки можливості створення курорту “з нуля” в Буковелі вдалося створити максимально комфортні умови для відпочинку, з урахуванням всіх потреб туристів. Буковель розваги для дорослих та малечі!
Центр спадщини Вигодської вузькоколійки
Запрошуємо гостей відвідати інтерактивну експозицію Центру, присвячену природі, історії і культурній спадщині Вигоди і місцевої вузькоколійної залізниці. Персонал проінформує вас про місцеві визначні пам’ятки, допоможе забронювати житло, придбати карти та інші корисні матеріали або здасть в оренду спорядження для активного відпочинку. Тут можна дослідити біологічні особливості рослин або тварин на клітинному або макрорівні за допомогою мікроскопів.
Яремче | Івано-Франківська область, Карпати
Яремче – відомий кліматичний і гірськолижний курорт Прикарпаття. Це містечко можна назвати зеленим раєм. Відпочинок в Яремче подарує вам душевний спокій і зміцнить ваш організм. Приїжджайте в цей прекрасний край, вас приємно порадує гостинність природи і жителів Карпат.
Манявський скит | с. Манява Івано-Франківської області
Манявський скит (манявський монастир) називають українським Афоном. Його відвідують відомі та звичайні люди, вихваляють письменники та поети. Манявський скит упродовж багатьох століть з моменту свого заснування залишається однією з найвідоміших обителів України, його відвідування вразить усіх, хто цікавиться давніми святими місцями.
КОЛОМИЯ – МІСТО ПИСАНОК
Єдиний у світі музей писанки, міська ратуша, унікальний тисовий заказник, прогулянки верхи на конях, смачна шурпа на вогнищі, стометрівка та справжній віденський штрудель… І все це в гуцульському містечку на березі річки Прут – Коломия, що знаходиться в Західній Україні на Прикарпатті. Коломия – одне з найкращих міст на території Прикарпаття і Покуття. Дуже старовинне місто, багате своїми традиціями, культурою, архітектурою, унікальною кухнею, яка залишилась у спадщину від попередніх поколінь. Коломия вперше згадується в 1241 році в Галицько-Волинському літописі.
EtnoSvit