Різдво – зимове свято

Це свято глибоко сягає корінням в далеке язичницьке минуле. Це свято сонцевороту, або найкоротший день у році. До прийняття християнства українці особливо шанували цей день, адже він ознаменував новий хліборобський сезон. Язичники ще називали його святом коляди. Наші предки ще в дохристиянський період на свято коляда співали пісні, або так звані колядки. У них вони прославляли сонце, місяць і зорі. Наприклад, відомо, що деякі коляди існували ще за часів скіфів, вже тоді невід`ємними атрибутами свята були подарунки і первдягання з використанням шкур, масок і рогів. Походження слова «коляда» досі достаменно не відоме, хоча на латині це означає перші числа місяця, або календар, або зимові канікули. Густинський літопис 12-го століття є єдиним писемним джерелом, яке вказує на коляду, як на міфічного словянського бога. Українські пращури-язичники у день коляди також шанували кожен із дванадцяти календарних місяців року. Із появою на українських землях християнської релігії обряд колядування, як і саме свято коляда були приурочені до Різдва Христового. Саме в цей час в українських колядках з`явилися біблійні мотиви. На жаль, Святе Письмо не вказує ні дня ні року коли саме народився Христос. У тім усі українські православні церкви, а також українська греко-католицька церква день народження Ісуса Христа святкують в ніч із 6-го на 7-е січня. Прихожани римо-католицької церкви відзначають Різдво Христове в ніч з 24-го на 25-е грудня.

Українські Різдвяні традиції… На сьогодні Різдво Христове вважається найбільшим із 12-ти найбільших православних свят. Взагалі, число дванадцять постійно згадується у цей день. Зранку господиня розпалює на припічку вогонь із дванадцяти полін, які вона заготовляла 12 днів до свята, щоб приготувати на ньому 12 страв на Святвечір.

Святвечір

 

Святвечір є святим і тайним, відповідно він відбувається в тиші і в кругу родини. Окрім куті до числа дванадцяти святкових страв зазвичай входять узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці та коржі. Ця вечеря обов`язково має бути пісною та з власного саду і городу, аби таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини. Господар в свою чергу перед вечерею вносить до хати невеликий оберемок сіна і соломи, щоб частину покласти під стіл, а решту під скатертину святкового столу. Якщо за святковою вечерею чхне дівчина, це знак, що вона цьогоріч вийде заміж, а якщо чхне хлопець – добрим козаком буде. Раніше батько в такому разі доньці дарував теля, а синові лоша.

Після святкової вечері українці зазвичай йшли на святкове богослужіння до церкви, яке починається вночі. Цю традицію дуже колоритно описав Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків», яку не менш майстерно екранізував Сергій Параджанов. Про початок свята за довньою традицією свідчила поява на небі першої зірки. Це пов`язано з тим, що за Євангельською історією про народження Христа сповістила саме Віфлеємська зоря. Це одночасно слугувало сигналом і для колядників, які ніби чекали сигналу про початок обходу від хати до хати, щоб сповістити людей про народження Спасителя світу. Вважається, що найкраще колядки збереглися в Галичині та на Закарпатті. На думку все того ж Коцюбинського гуцули в Різдвяному побуті так і залишилися язичниками. На Заході не впустити колядників вважалося великим гріхом, навпаки, чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде рік для родини. Колядники гуртувалися за принципом територій – окремими кутками чи вулицями, обирали серед себе старшого – березу та міхоношу, що носив зібрані продукти. До групи також входили скарбник, виборець, кінь – людина веселої вдачі, гуртівник та кілька колядників і музикантів. Обряд колядування обов`язково поєднувався з відповідними обрядовими та ігровими діями. А саме танцями, музикою та жартами, які і надавали цьому чудовому святу незабутнє емоційне враження. Отримані гостинці та гроші колядники віддавали на великі вечорниці, які відбувалися 8-го січня, це були розваги для молоді.

Українське Різдво вирізняється найпоетичнішими традиціями Святого Вечора – ворожінням. В нашому народі ворожили не лише відьми та волхви, цим займалися і пересічні люди, особливо молодь. Незаміжні дівчата у Різдвяну ніч дізнавались ім`я та характер майботнього нареченого. Обрядів ворожіння в українській культурі існує багато, але у більшості випадків використовували свічки, воду, дзеркало, сіль та зерно. Ворожити в різдвяну ніч могли і старшого віку люди, їх цікавило скільки років залишилося жити та близьке майбутнє. (Українські Різдвяні традиції)

Українські Різдвяні традиції

0.00 (0%) 0 votes