Унікальна природа Дунайського біосферного заповідника, привітні жителі і незвичайні вулиці, по яких можна пересуватися… тільки на човнах. Це Вилкове.
Невелике містечко Одеської області розташувалося на численних рукавах 75-кілометрової дельти Дунаю, що впадає в Чорне море. Вилкове умовно можна розділити на дві частини – стару і нову. Стара знаходиться на воді – і саме це дивовижне місце стало метою нашої подорожі.
Вилкове – історія на воді
За словами істориків, люди в дельті Дунаю жили ще до нашої ери. Вперше ж про цей край згадується в знаменитому літописі «Повість временних літ». Вже з того часу, місцеві рибалки і селяни терпіли регулярні набіги кочівників, а пізніше – турок. У 1768 році на карті вперше з’являється Селище Липованське – така давня назва Вилкове. Тоді в диких плавнях селилися старообрядці і втікачі козаки. Саме вони заклали сучасний уклад своєрідного регіону. Основним промислом липованців було рибальство. Селяни будували спеціальні будинки з очерету (цікаво, що цю технологію використовують і сучасні вилковчани).
Остов будови створювався з верби, з очерету зводилися стіни. На очеретяну основу, закріплену між двох рейок, накидали мул, який, висихаючи, створював міцні стіни. Часті повені не руйнували ці легкі будинки, побудовані таким способом. Тим більше, така будова відмінно тримала тепло взимку, а влітку зберігала прохолоду. Але бичем таких будівель був вогонь. Так, в 1848 році сильна пожежа в лічені години знищила 58 будинків вилковчан. Через рік біда повторилася – тоді стихія залишила без даху над головою майже сотню сімей. При цьому під рукою, за іронією долі, вистачало води для гасіння – вже тоді між очеретяними будинками пересувалися по спеціальних каналах – єриках.
Вилкове – день сьогоднішній
Сучасна назва містечка походить від потрійного розгалуження рукавів Дунаю – вони виходять в море, візуально нагадуючи вилку. Кожен зубець «столового приладу» має свою назву – Бєлгородський, Очаківський та Старостамбульський. Ці простори продуваються сім’ю вітрами – Караель, Абазія, Лодос, Бурьяс, Полудена, Північ і головний, з моря – Фортуна. Зараз околиці столиці дунайських рибалок – це кілька тисяч гектарів численних проток, боліт, дрібних озер і заплав. В унікальній природній зоні водиться чимало рідкісних тварин і птахів.
Як доїхати
Добиратися до Вилкового (Кілійський район) найпростіше з Одеси – по Ізмаїлівській трасі їхати години 2-3. Причому, більш коротка дорога (якщо їхати не через Затоку), дає можливість по шляху побувати за кордоном України – адже транзитом потрібно перетнути Молдавію. На пропускному пункті прикордонник записує на клаптику папірця кількість людей в машині – і все, ми вже в республіці. Через 8-10 кілометрів наступний контроль, віддаємо листочок – і ми знову в Україні. На рідній землі, в селі Спаське – лівий поворот і далі за вказівниками. Останні кілька десятків кілометрів дорога стає просто-таки жахливою – часті проїзди важких вантажівок зробили її непридатною для нормального проїзду. За запевненням місцевих жителів, «крайнього» шукають вже давно, а на ремонт напрямку в бюджеті грошей немає.
Так звана, материкова частина Вилкове не вражає – чотири прямолінійні вулиці, кілька типових адмінбудівель, невеликі продуктові магазинчики. Є в місті 3 храми – два старообрядницькі, один православний. На претензії звання туристичної Мекки вказують лише стенди з пропозицією екскурсій по Вилкове.
До речі, у місцевих представників за гостей тут прийнято боротися, тому проїхавши по місту кілька сот метрів, ви тут же потрапляєте в нав’язливі мережі турменеджерів. Невеликі відмінності в ціні, звичайно ж, є – головне увагу слід звертати на кваліфікацію самих екскурсоводів. Основних напрямків пропонують чотири.
Найпопулярніша екскурсія – півторагодинна по старій (водній) частині Вилкове
Також на катері можна проїхатись до знаменитого нульового кілометра, в дельту Дунаю, і подивитися на унікальних птахів в заповіднику. Окремо можна відвідати рукава Дунаю. До речі, не забудьте захопити з собою паспорт – Румунія в 500 метрах, і прикордонники нерідко перевіряють документи туристів. Один з туристичних розділів – активний відпочинок: вам не забудуть запропонувати знамениту риболовлю в плавнях.
По водним вулицям Вилкове
Практично кожен житель Вилкове має власний (водний) транспорт. Без човна тут нікуди – їх багато, як діючих – веслових і моторних, так і кинутих. Порахувати плавзасоби неможливо, але вилковчани стверджують, що їх у місті понад 3 тисяч. Зберігають човни-каюки, паркуючи їх просто вздовж вулиці (біля будинку), або в спеціальних гаражах. Самі ж канали-вулиці прориті поперек рукавів Дунаю. Їх загальна протяжність нині становить близько 70 кілометрів.
Одна з класичних пам’яток Вилкове – кладки. Це вузькі доріжки – «тротуари» з дощок, прокладених вздовж єриків. Мости теж є. Вони досить низькі, і пропливаючи під ними, треба не те щоб нагинатися, а майже лягати в човні. Якщо ж вилковчани везуть габаритний вантаж, то такий місток можна «розвести».
Управління човном – обов’язкове вміння для місцевого жителя
Тут навіть жартують – корінний вілковчанін береться за «бабайку» (так тут називають довге весло) раніше, ніж навчиться ходити. І це не просто традиція. Адже на каюку тут перевозять абсолютно все – від будматеріалів до запасу дров на зиму. Навіть корови, що виправдовують назву – «велика рогата худоба», витончено вантажаться в судно, що коливається на воді, і з легкістю подорожують на пасовища-острови. Що цікаво, такі освіжаючі поїздки корівки здійснюють щоранку, а ввечері – додому!
Парадокс, однак, живучи фактично в воді, вилковчани мають проблеми з питною водою. У каналах-єриках вона хоч і прісна, але гранично брудна і засмічена. У ній неможливо купатися. До речі, незважаючи на близькість моря, в самому містечку пляжів немає. Найближче придатне для купання місце – в 18 кілометрах на схід, в селі Приморське. Там же знаходяться і кілька готелів – у Вилковому в туристичний сезон зняти житло непросто.
Безсумнівно, обов’язковий пункт відвідин цього регіону – місцевий базарчик, де крім оригінальних сувенірів, можна придбати знамените червоне вино «Новак». Воно має, незважаючи на міцність, ніжний суничний смак. Виноград Ноа, з якого воно виробляється, зростає тільки в цих краях – на особливих, острівних мулистих плантаціях. Місцеве вино активно пропонують і під час екскурсій. Гіди, спритно швартуясь, люблять примовляти, розшифровуючи звичне слово по-своєму – «ВотІНашаОстановка».
Не менша гордість Вилкове – полуниця, Липованський чай на травах. А як пройти повз рибні ряди, одні із самих мальовничих на ринку? Сом, сазан, осетер, білуга, севрюга…
Однак, незважаючи на постійний потік туристів, унікальне місто залишається загадковим і незбагненним. Побувавши в Вилково, відчуваєш – гостинні жителі показали свої вулички і винні підвали, але головне від приїжджих все ж залишається захованим в високих і густих хащах. Адже саме там прокладено відомий лише корінним вилковцям архіпелаг таємних каналів. Тихо шелестять очерети над водною гладдю дунайської столиці…
Радимо відвідати:
Південь України – Сім кращих місць, які неодмінно треба відвідати
Унікальні місця півдня України знаходяться зовсім поруч. Багато з них не мають аналогів у всій Європі. Відвідування термальних джерел, грязелікарень, екологічно чистих диких пляжів і української пустелі здатне наситити приємними враженнями, захоплюючими емоціями і надати потужний оздоровчий ефект.
Біосферний заповідник Асканія-Нова, Херсонська область
Асканія Нова – унікальна природна територія площею понад 33 тисяч гектарів була закладена більше ста років тому Фрідріхом Фальц-Фейном. Тут в природному середовищі проживають рідкісні копитні тварини, до трьохсот видів птахів, понад 1000 різновидів членистоногих, 7 видів плазунів і земноводних. В Асканії-Новій знаходиться Великий Чапельський під – єдиний в Європі масив незайманих степів, на якому ростуть 368 рідкісних квітучих рослин.
Кінбурнська коса – незаселений півострів
Кінбурнська коса зберегла свою первозданну природу. Вона оточена солоними водами Ягорлицької затоки, Чорного моря і прісного Дніпро-Бузького лиману. Територія славиться віддаленістю від цивілізації, екологічною чистотою і практично повною відсутністю транспортних шляхів. Піщане узбережжя півострова плавно переходить до ковилового степу з невеликою кількістю невисоких дерев. На території є понад 400 різних озер, лікувальні грязі, гніздяться рідкісні види птахів, серед яких зустрічаються рожеві пелікани, орлани, фазани та лебеді.
Острів Джарилгач – українські Мальдіви
Острів Джарилгач – найбільший острів України, оповитий легендами і міфами, знаходиться в акваторії Чорного моря. Перші згадки про нього зустрічаються в знаменитій праці Гомера «Одіссея». Унікальна по екології і красі територія жартівливо іменується «українськими Мальдивами». Тут разюче прозора вода, білий пісок і красива дика природа.
Лемурійське озеро – зціляюча краса
Недалеко від села Григорівка в Херсонській області знаходиться унікальне рожеве озеро, цілющі властивості якого не поступаються знаменитому Мертвому морю. Лемурійське озеро здатне не тільки захоплювати красивим кольором, але і надавати потужний лікувальний ефект на суглоби, органи дихання, судини і шкіру. Місцеві грязі вже давно успішно використовують в салонах краси в Німеччині та Австрії.
Олешківські піски – найбільша пустеля Європи
Безкраї піски є не тільки в Єгипті. У 30 км від Херсона знаходяться піщані масиви загальною площею до 208,5 тис. гектар. Олешківські піски виникли тут в результаті багаторічного блукання русла Дніпра, який в стародавні часи протікав значно східніше. Щоб убезпечитися і перешкодити поширенню пісків, місцеві жителі ще в 19 столітті почали активно захищатися, насаджуючи хвойні дерева. Зараз це чудовий густий ліс з високими соснами і приголомшливим запахом. У 2010 році згідно з указом Віктора Ющенка землі набули статусу національного природного парку.
Арабатська Стрілка
Арабатська Стрілка – піщана коса довжиною понад 100 км, відділяє Сиваську затоку від Азовського моря. Курорт славиться надзвичайно теплою і прозорою водою. Тут широкий чистий берег з дрібним красивим піском. Багатий склад місцевої води і сульфідних грязей надає оздоровчий ефект на організм.
Озеро Сиваш – сіль Арабатської Стрілки
Озеро Сиваш являє собою цілу систему з 11 мілководних заток. Окремі ділянки мають абсолютно різну один від одного гідрохімію, тому вони розділені рукотворними дамбами. Велика кількість мікроводорості дуналіелла солоноводна надає водоймам красивий рожевий відтінок, а білі утворення солей уздовж берегів створюють дивовижний ефект засніженості.
Одеса – місто контрастів або путівник по Південній Пальмірі
Завжди приємно відкривати для себе нові горизонти, тим більше такі колоритні і гостинні як Одеса. Для того, що б зрозуміти Одесу, треба спробувати з’єднатися з її невидимими нитками романтики, морських пригод і шалено привітної душі. Одним словом, місто варте багатого, і побувати хоч раз в ньому необхідно кожному, а побувавши, обов’язково повернетеся. Є у Одеси своя неповторна душа, свій стиль і шарм. Приїжджайте, дивіться, дихайте, Чорноморська перлина має, що вам сказати.
Вилкове – українська Венеція
Унікальна природа Дунайського біосферного заповідника, привітні жителі і незвичайні вулиці, по яких можна пересуватися… тільки на човнах. Це Вилкове. Невелике містечко Одеської області розташувалося на численних рукавах 75-кілометрової дельти Дунаю, що впадає в Чорне море. Сучасна назва містечка походить від потрійного розгалуження рукавів Дунаю – вони виходять в море, візуально нагадуючи вилку.
S
EtnoSvit