Панорама Нижньої лаври з сучасними надбудовами

Це особлива і дуже болюча тема для киян – намагалися достукатися до свідомості чиновників, але безрезультатно!


 

Панорама Нижньої лаври з сучасними надбудовами

Про всі київських пам’ятниках, незалежно від того, кому вони належать (Фонду держмайна, знаходяться у власності міста, належать приватним особам або релігійним організаціям) зобов’язана піклуватися київська влада – вони стоять на київській землі.

Однак у структурі КМДА вже багато років немає жодного підрозділу, який би укладало охоронні договори на пам’ятки з власниками та стежило за їх дотриманням. Хоча формально (за Законом України «Про охорону культурної спадщини», ст.5, пункти 16 і 17) ці обов’язки покладені на Управління охорони культурної спадщини КМДА.

У цих пунктах закону прямо говориться про те, що місцеві органи управління охорони культурної спадщини зобов’язані погоджувати операції з передачі пам’ятників різним суб’єктам у користування або управління і укладати з ними охоронні договори. Само собою зрозуміло – якщо договору не дотримуються, вони розриваються.

Свого часу, в.о. начальника управління Я.Діхтяр пояснював, що пам’ятників багато, співробітників мало, і вони не в змозі виконувати цю велику і копітку роботу, часто пов’язану з судами. Крім того, пам’ятники знаходяться на балансі Департаменту комунальної власності, як і інші об’єкти, які значаться за містом (громадою), і лише в рідкісних випадках (коли з’являються гроші, тисне громадськість і потрібна термінова реставрація) передаються на баланс управління охорони культурної спадщини. Тепер у столиці України ми маємо наслідки такого різнобою в організації роботи різних служб і їх бездіяльності.

Не звертаючи уваги на цей дисонанс, нинішній градоначальник Києва В.Кличко, замість того, щоб поліпшити структуру Управління охорони культурної спадщини, і зробити роботу більш ефективною,  на початку 2015 г. «злив» його в Департамент культури. Тепер для вирішення будь-яких питань необхідний ще й підпис керівника Департаменту культури, яка не є фахівцем в галузі збереження пам’яток. Таким чином, замість спрощення роботи чиновників, вона штучно ускладнилася. Одночасно, принижається значення служби охорони культурної спадщини.

І це не дивно, так як нинішня київська влада робить ставку не на реставрацію історичної забудови, а на нове будівництво. Пам’ятники в столиці починають мати цінність тільки тоді, коли у інвесторів виникає бажання їх надбудувати (що популярно) або перебудувати. І те й інше заборонено законом – пам’ятники можна лише реставрувати. Однак незаконні надбудови виникають, і чиновники є активними учасниками цих процесів (це приховується, але, врешті-решт, з’ясовується, що надбудови були кимось узгоджені).

Основний висновок: охоронні договори, які будь-який власник (орендар) повинен укласти з місцевим органом охорони культурної спадщини, і які повинні неухильно дотримуватися, в Києві не укладаються. А якщо і укладаються, то ніхто не стежить за виконанням договору. І це є однією з причин жалюгідного стану пам’ятників – власник може вчинити  з пам’ятником, як йому зручно.

Багато хто купує його для подальшого перепродажу ділянки під ним (попередньо довівши будівлю до руйнування), тому з пам’ятниками інвестори воліють не возитися – краще побудувати нову будівлю.

Тепер подивимося, як власники пам’яток про них піклуються. Я не претендую на всю повноту вивчення проблеми, але наведені приклади можуть мовити про багато.

Фонд державного майна

Вже майже рік ФДМ веде безрезультну переписку з орендарем Гостиного двору – ПАТ «Укрреставрація», який не бажає виконувати його вимоги. Потрібно відзначити, що серед вимог ФДМ до ПАТ «Укрреставрація» в листі від 2 березня 2015 було негайне укладення з Управлінням охорони культурної спадщини КМДА охоронного договору. Це могло б врятувати будинок від подальшого руйнування. Листів з таким вимогою було направлено аж п’ять (перше – 10.12. 2014 г.). Але реакції на ці вимоги від орендаря немає досі. ФДМ ж тільки погрожує розірвати договір оренди.

Наприкінці вересня депутатом Київради В.Кустовим планується провести нараду, яким будуть запрошені особи, в тій чи іншій мірі відповідальні за збереження Гостиного двору: від ФДМ, ПАТ «Укрреставрація», від Управління охорони культурної спадщини КМДА, від депутатського корпусу Київради, запрошений буде також голова Науково-методичної ради Мінкультури С.Кот, профільний заступник градоначальника, представники громадськості та ін.

Подивимося, яке рішення буде прийнято, і до чого це призведе?

Пам’ятники у приватній власності

Це особлива і дуже болюча тема для киян. Українське суспільство пам’яток історії та культури (УТОПІК) ще років п’ять тому склало перелік пам’ятників, які можуть зникнути з лиця міста через те, що ними ніхто не займається. В історичному центрі нарахували близько 50 будівель (насправді їх набагато більше). Назвали перелік Червоною книгою Києва, намагалися достукатися до свідомості чиновників, але безрезультатно.

Частина будівель з цієї книги вже знесли для будівництва на звільнених ділянках нових висотних будівель (особливий резонанс викликало руйнування особняка архітектора Казанського на вул. Сагайдачного), частина будівель зруйнувалася сама (руїни стоять роками), інші продовжують руйнуватися. Періодично ЗМІ звертаються до цієї теми, але чиновники залишаються байдужими. Змінюють один одного градоначальників ця тема не хвилює.

Не дають результатів також пошуки власників разрушающихся (кинутих на свавілля) будинків – пам’яток. Нинішній склад Київради влітку 2014 під враженням від подій Революції почав свою роботу зі створення Тимчасової контрольної комісії з питань перевірки легітимності рішень Київради, прийнятих після травня 2006 р.

У своєму короткому звіті, опублікованому в Українській правді, голова комісії Т.Меліхова зазначає, що з 2006 р було приватизовано 749 об’єктів комунальної власності, з них 355 – в історичному центрі Києва, об’єктів культурної спадщини – більше 150. При цьому більшість цих об’єктів були продані за заниженими цінами компаніям, пов’язаним з колишніми чиновниками КМДА або депутатами. Багато із цих об’єктів потім були перепродані, що говорить про те, що купувалися вони для комерційних цілей. У цій ситуації стає зрозумілим відсутність охоронних договорів на пам’ятки з постійно мінливими власниками, наближеними до влади.

У звіті Т.Меліхової стверджується, що в результаті службової недбалості чиновників Головного управління комунальної власності КМДА (зараз – Департаменту) і депутатів Київради 6-го скликання було втрачено документи щодо приватизації об’єктів (!) Комунальної власності на території столиці за 2006-2010 рр.

Ці висновки комісії були передані В.Кличко, проте жодних дій від керівництва містом не послідувало – кримінальні розслідування не були відкриті.

Окремі епізоди «передачі» (продажу, дарування) дуже важливих історичних і архітектурних київських об’єктів у приватні руки іноді стають предметом журналістських розслідувань.

Так, на початку цього року став відомий власник Садиби Сікорського (відомого авіаконструктора) та готелю «Зірка» на вул. Ярославів вал, 15 і 15 б. Ним виявився депутат ВР Нестор Шуфрич. Володіє він ними давно. Обидві будівлі в жалюгідному стані. Питання долі ділянки і будівель повинно було вирішитися в кінці січня 2015

Готель «Зірка»

Готель «Зірка»

Фото: saveoldkyiv.org

Хочу ще раз звернути увагу киян – мова йде про ділянку, на якому розташована садиба батьків Ігоря Сікорського, місця, де жив і працював великий авіаконструктор – гордість Києва і України.

Про створення Музею І.Сікорського в Києві йде мова вже близько 10 років. Та й сама будівля готелю «Зірка» є цікавим пам’ятником радянського періоду. Але інтереси Шуфрича для наших депутатів можуть виявитися важливіше.

Не маючи можливості дізнатися імена власників київських пам’яток архітектури, активісти – захисники культурної спадщини, члени Робочої групи з питань вивчення і збереження історичного ареалу та культурної спадщини Київради І.Федоренко, Е.Ескіна, В.Кустова знайшли свої способи вирішити цю задачу.

4 вересня Робоча група спільно із запрошеними фахівцями та ін. Зацікавленими особами провела засідання, на якому серед інших питань вирішувалася доля пам’яток архітектури, в тому числі що знаходяться в приватній власності за адресами: вул. Багговутівська, 16, бульвар Т.Шевченка, 34, вул. Б. Хмельницького, 12-14, де власників виявити не вдалося.

Будівля на Багговутівській, 16Будівля на Багговутівській, 16

Будівля на Багговутівській, 16

Будівля на бульварі Т.Шевченка, 34

Будівля на бульварі Т.Шевченка, 34

Будівля на вулиці Б.Хмельницького, 12-14

Будівля на вулиці Б.Хмельницького, 12-14

Принципова позиція наступна: члени Робочої групи пропонують Департаменту культури КМДА звернутися до Київради з вимогою визнати ці об’єкти такими, які нікому не належать. Протягом року, якщо власник не з’явиться, об’єкт буде переданий у комунальну власність, а якщо власник з’явиться, то його необхідно притягнути до кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України. Ідея хороша, але чи прислухається до неї Департамент?

Пам’ятники в комунальній власності Києва

Здавалося б, стан пам’яток архітектури, що перебувають у комунальній власності, має добре контролюватися. Але, нічого подібного. Департамент комунальної власності КМДА займається юридичними і фінансовими справами, здачею в оренду і приватизацією майна. Про пам’ятники і культурної спадщини в її структурі ні слова.

Розглянемо ситуацію на прикладі комплексу пам’яток архітектури та історії Садиби Мурашка на вул. М.Житомирская, 14, 14а, 12. Будівлі вже не один рік розвалюються на очах. Це робилося приватним власником навмисне для звільнення ділянки під нове масштабне будівництво.

У травні 2012 р під тиском громадськості комплекс повернули в комунальну власність Києва, але лише через півтора року, в жовтні 2013 київський градоначальник О.Попов підписав розпорядження про передачу комплексу на баланс Управління охорони культурної спадщини для проведення ремонтних робіт. Роботи проведені не були – чиновники не встигли до зими розробити кошторис і ін. Документацію та провести роботи – гроші «пропали».

Минуло два роки, ситуація повторюється. За словами громадського активіста А.Глухова, гроші на консервацію конструкцій будівель в цьому році виділено (саме цього потребують пам’ятники перед зимою), проте чи будуть вони використані на ремонтні роботи, невідомо.

Керівник Управління охорони культурної спадщини С.Груздо повідомив, що залучив для розробки проекту реставрації (!) Пам’ятників архітектора Ю.Лосицький, і той вже працює над проектом. А як же ремонт і консервація? Близько п’яти років тому Ю.Лосицький був розроблений проект нової будівлі для цієї ділянки. Впевнена, що охоронний договір на Садибу Мурашко з Департаментом комунальної власності не був укладений.

Вся історія з Садибою Мурашко говорить про те, що київська влада сприяє знищенню пам’ятників, відступає лише під натиском громадськості, і то на деякий час.

На засіданні Робочої групи з питань вивчення і збереження історичного ареалу та культурної спадщини Київради 4 вересня розглядалася також ситуація, яка склалася з пам’ятником архітектури на вул. Рейтарській, 22 а.

Рейтарська 22а

Рейтарська 22а

Будівля знаходиться в комунальній власності Києва. У рішенні, прийнятому групою, йдеться про необхідність термінового укладення охоронного договору з власником – Департаментом комунальної власності КМДА і міститься прохання до Київради виділити гроші на наступний рік для проведення консерваційних робіт, тому унікальному будинку загрожує руйнування. Ну що ж, одному з багатьох.

Свого часу я ратувала за передачу Гостиного двору від Фонду держмайна в комунальну власність Києва. Сьогодні, ознайомившись більш детально з ситуацією з пам’ятками архітектури, я не бачу в цьому сенсу. Обидві структури ненавидять культурну спадщину (мабуть, воно їм заважає робити свої справи) і порушують законодавство.

Власник 75 об’єктів монастиря Києво – Печерської лаври – УПЦ Московського патріархату

Києво-Печерська лавра з червня 2013 по формі власності виявилася розділеною на 2 частини.

Одна частина (Верхня лавра) є територій Державного заповідника, яка 2 роки тому була передана з комунальної (київської) власності Фонду державного майна.

Інша частина лаври (Нижня лавра) – монастир УПЦ МП. У червні 2013 75 об’єктів і споруд Києво-Печерської лаври були передані «у безоплатне користування» чоловічому монастирю Української православної церкви Московського патріархата. Розпорядження було підписано Кабміном 11 червня 2013

Монастир УПЦ МП насправді вже давно господарює на території лаври – будує нові споруди, перебудовує і надбудовує старі, розбиває сади.

Києво-Печерська лавра

Але Києво-Печерська лавра є пам’ятником Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і на її території можна займатися тільки реставрацією старих будівель і споруд. Про неподобства, що відбуваються церковниками, писали багато ЗМІ, але це не змінило ситуації.

Нове будівництво на палях і ведення господарської діяльності з поливом території разом з витоками води загрожують зсувами і провалами, які періодично і відбуваються.

Києво-Печерська лавра 1

Про це неодноразово попереджав вчений – гідрогеолог В.Рибін, який багато років відстежує процеси, що відбуваються в грунтах. Нижче наведено короткий перелік діянь монастиря та їх наслідків для пам’ятника всесвітнього значення.

1997 – стався зсув об’ємом близько 100 м3 в саду Ближніх печер внаслідок тривалої витоку з водопроводу; 2002-2007 рр. – Через перезволоження траплялися часті обвалення ґрунтів і склепінь печер у відгалуженнях Нестора Літописця і Меркурія в Ближніх печерах;

2003-2006 рр. – Будівництво на території Нижньої лаври чотирьох нових двоповерхових будівель:

2005 р обвалення покрівлі ділянки підземного ходу (т.зв. «вулиця Батиєм убієнних») довжиною 5,0 м, вивал в нього глинистого грунту об’ємом близько 10,0 куб. м. Це одна з найбільших аварій в тисячолітній історії Ближніх печер. Головна причина -Інтенсивність сільськогосподарська діяльність монастиря в саду Ближніх печер:

2007-знесення монастирем західних воріт на в’їзді до Нижньої Лаври (пам’ятник архітектури ХIХ століття) і будівництво нових більш високих для провезення великогабаритних вантажів;

2007-2013 рр. – Буріння без необхідності численних глибоких (до 40 м) свердловин. Слід пам’ятати, зазначає вчений, що будь-яка нова геологічна свердловина послаблює грунтовий масив, що неприпустимо у зв’язку з критичною техногенним навантаженням на пам’ятники і історичні ландшафти заповідника.

2013-2014 рр. – Будівництво нового триповерхового будинку в саду Ближніх печер на свайній основі. Всього забито близько 100 паль глибиною до 10 м. В результаті будівництва цієї будівлі відбудуться істотні зміни гідрогеологічного режиму, зокрема підвищення рівнів грунтових вод, збільшення їх швидкості фільтрації, витоки з нових і старих водогінних комунікацій. Такі зміни неминуче призведуть до нових деформацій видового майданчика разом з корпусом №30, а також пам’ятника культури світового значення – Ближніх печер, які вже знаходяться в дуже складній гідрогеологічної геотехнічної ситуації. У зв’язку з цим спорудження зазначеної будівлі є неприпустимим варварством.

Інтенсивне будівництво, надбудови, перебудови ведуться монастирем постійно. У роки правління президента В.Януковича всі ці зміни незаконно узгоджувалися Департаментом охорони культурної спадщини Мінкультури (А.Вінграновскім, В.Вечерскім). Якщо сьогодні подивитися з видового майданчика Верхньої лаври на панораму Нижньої Лаври, то можна побачити безліч новобудов і надбудов над старими спорудами лаври. Постає питання: чи можна змінені до невпізнання за останні роки історичні споруди вважати повноцінними пам’ятниками? Таке питання цілком можна виникнути у світової громадськості. Він вже виникає у професійної громадськості Києва. І що з цим робити далі?

І звичайно, дуже гостро стоїть питання про те, як зберегти пам’ятки Києва, якщо у більшості людей, які прагнуть потрапити у владні структури, є тільки особисті комерційні інтереси, доля міста і його пам’ятників мало кого цікавить.

Джерело: nikorupciji.org

Власники та хранителі київських пам’яток архітектури: хто вони?

0.00 (0%) 0 votes