Собор Різдва Богородиці у Козельці, Чернігівська область

Собор Різдва Пресвятої Богородиці в селищі міського типу Козелець (1752 р) – дивовижної краси бароковий храм з фантастичною енергетикою, один з найкращих в Україні. В цю церкву хочеться повертатися ще і ще раз – вона ніби пронизана диханням Святого Духа.

Собор Різдва Богородиці – шедевр церковного зодчества

Вважається, що Різдвяний собор – це завершальний акорд епохи українського бароко, остання в історії України церква цього стилю. Храм має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Будівництво собору пов’язане з однією з найвідоміших українських династій – Розумовських. Більшість істориків вважає, що ідея будівництва собору в Козельці належить саме Наталії Розумовській ( «Розумихи» в простонародній українській інтерпретації), і була підтримана її синами, на чиї гроші він і був побудований. Чернігівська область взагалі зобов’язана братам Розумовським, і особливо своєму останньому гетьману великою кількістю розкішних барокових храмів і палаців. Але саме цю церкву Наталія Дем’янівна задумала в подяку Господу за тріумфальне піднесення своєї сім’ї.

Історія

Будівництво храму почалося в 1752 році і тривало 11 років. Для будівництва собору Різдва Богородиці був побудований під’їзний похилий земляний насип від села Лихолітки до села Гламазди довжиною в 10 кілометрів, щоб подавати будівельні матеріали на велику висоту. Близько сотні селян з маєтків Розумовських привозили необхідні матеріали на підводах, а на самому будівництві працювали майже 150 чоловік. Селянам платили по 5 копійок в день, брати Розумовські не скупилися, та й сама Наталія Дем’янівна, кажуть, особисто спостерігала за будівництвом.

Шкода тільки, що втілення своєї мрії їй не довелося побачити: вона померла раніше, ніж будівництво завершилося. Своє останнє упокоєння вона знайшла саме тут, в нижній церкві, в боковому вівтарі святих мучеників Адріана і Наталії. До сих пір духовенство собору проводить служби за упокій її душі.

У 1766-1770 роках поруч з собором була побудована дзвіниця.

→ ЕКСКУРСІЯ В КОЗЕЛЕЦЬ

У 1934 році радянська влада закрила храм і конфіскували все, що вважали цінним. Під час окупації Козельця німецько-фашистськими військами в 1941 році, на території собору була стайня, а потім – табір для військовополонених. Дивно, що собор не діяв – зазвичай німці під час окупації дозволяли відновлювати богослужіння. Під час бомбардувань були пошкоджені купола собору і дзвіниці. Коли війна закінчилася, в храмі влаштували склад для овочів. У 1946 році в соборі почалися первинні реставраційні роботи. Реальна ж реставрація була проведена в 1960-1970-х роках фахівцями Чернігівської міжобласної спеціалізованої науково-експериментальної майстерні.

Після закінчення реставрації храм передали церкві і відкрили для богослужінь 14 серпня 1993 року, в присутності високопреосвященнійшого митрополита Чернігівського Антонія.

Архітектура

Собор Різдва Пресвятої Богородиці побудований в стилі бароко, з елементами рококо і класицизму. Довгий час авторство проекту храму приписували Бартоломео Растреллі, проте пізніше були знайдені документальні підтвердження того, що архітектором собору був Андрій Васильович Квасов, засновник першої української «Глухівської» архітектурної школи, учень відомого петербурзького архітектора Михайла Григоровича Земцова. Також дослідники вважають, що в створенні церкви брав участь знаменитий український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський та що він – автор витонченого ліпного декору храму.

Храм має рідкісну для України двоярусну структуру з цокольним поверхом і складається з «літньої» (верхньої) та «зимової» або «теплої» (нижньої) церкви, яка одночасно є усипальницею Наталії Розумовської. Зовні і всередині собор прикрашений витонченою ліпниною в стилі єлизаветинського рококо.

Іконостас Собору Різдва Богородиці

Ще одна з приголомшливих цінностей храму – грандіозний різьблений дерев’яний іконостас, виготовлений з липи і покритий позолотою. Центральна частина іконостасу – п’ятиярусна, бічні – триярусні, його висота – 27 метрів. Різьба – майстерна і натхненна одночасно, дуже гармонійно поєднується з бароковим оформленням храму. До революції іконостас мав срібні врата з позолотою – на жаль, конфісковані разом з усіма цінностями. З 72 ікон збереглися 50, ікони були написані українськими іконописцями на чолі з придворним художником родини Розумовських – Григорієм Андрійовичем Стеценко. Як іконостас пережив революцію, війну і повоєнні часи – повна загадка, не інакше – промисел Божий.

Дзвіниця

Дзвіниця, що стоїть окремо від собору і також побудована Андрієм Квасовим, має висоту 50 метрів – вона одна з найвищих в Україні. Зараз дзвіниця чотириярусна, а до пожежі 1848 року була, мабуть, п’ятиярусною. Перший ярус декорований рустом, колони другого ярусу – тосканського ордера, третього – іонічні, четвертого – коринфські і – (очевидно) – колони п’ятого, швидше за все, були доричеськими. Купол дзвіниці – півсферичний зі шпилем (оригінальний був знищений пожежею).

Цікаві факти

З Собором Різдва Богородиці пов’язано дуже багато цікавих легенд та історій. Одна з них стосується іконостасу та двох версій його походження. Перша з них говорить, що він був виготовлений в майстерні і за ескізами Бартоломео Растреллі в Італії, і що Єлизавета замовила його для Смольного монастиря в Петербурзі, проте потім вирішила подарувати його Козелецькому храму. Згідно з другою версією, викладеною в книзі Володимира Віроцького, Андрія Карнабіди і Віктора Киркевича «Монастирі та храми землі Сіверської» – були знайдені документальні підтвердження того, що іконостас виготовлений в Козельці.

Цікаво, що собор Різдва Богородиці описав Тарас Шевченко в повісті «Княгиня». Він їздив в Козелець двічі, перший раз – навесні 1846 року за дорученням Археографічної комісії для виконання замальовок архітектурно-історичних пам’яток Чернігівщини.

А ще в Козельці бувала і деякий час гостювала імператриця Єлизавета Петрівна. У 1744 році, під час поїздки в Малоросію, Єлизавета відвідала, в тому числі, і Козелець, де зупинялася на довгий час у матері Олексія Григоровича Розумовського – Наталії Дем’янівни Розумихи.

У вересні 2012 року на святкування 260-річчя від дня заснування собору приїхав нащадок Кирила Розумовського – граф Олександр Розумовський. Він подарував собору ікону “Успіння Пресвятої Богородиці”.

Будинок полкової канцелярії

Будинок полкової канцелярії, після скасування Катериною II сотенно-полкового устрою в Україні в 1781 році служив магістратом. Був побудований в 1756-1760-і роки тими ж архітекторами, які будували Різдвяний собор – Андрієм Квасовим і Іваном Григоровичем-Барським на замовлення київського полковника Юхима Дарагана. Під час Другої Світової війни будівля була пошкоджена і пізніше відреставрована.

Собор Різдва Богородиці на мапі:

Радимо ознайомитись: