Сім чудес України: Древня Умань.

Старі люди кажуть: скільки світ стоїть – стільки й Умань. Колись давно на цих землях, поблизу річки Умань, стояла кузня Сварожича. Цей чоловік був не простим ковалем, а головою усього Углицького роду. За те, що викував золотого плуга самому Дажбогу, той подарував йому на старість двох синів – справжніх богатирів, Омана і Гуду. Коли постарів їх батько вони стали братись до смертельного двобою. Лиш один міг перейняти владу немічного батька. І гострили списи й стріли. І розгнівався тоді Перун. І перетворив одного на рослину, а другого – на птаха. Рослина та й досі називається девясилом, з давніх давен – найшанованішою в українців. А птаха звемо нині пересмішником. Побачивши його, людина стає набагато щасливішою. Багато років пішло за водою древньої річки Уми. На тому місці, де стояла колись оселя коваля, на берегах, де колись збирали на княжу пораду мудреців углицького племені, стоїть нині майже стотисячний вулик – місто Умань. Воно пережило набіги татарів, бачило розкішні бали польських аристократів. Воно пам`ятає моторошну помсту гайдамаків загарбникам України. Відроджувалось і відбудовувалось знову і знову, аби нині повстати живим свідком незламності й унікальності нашого роду…

Умань… добра, ласкава Умань.

Хмари в небі, мов сива шаль.

Я люблю в Софіївці думати.

З минулого знявши вуаль…

Василь Симоненко не зміг опиратися неймовірній ліричності цього міста. Бо народився він через кілька століть після отих складних, доленосних подій, що різко викарбувалися в історії України. Тож запрошуєм вас до міста, де дивовижно сплелись трагізм і романтика. Згадки про руські племена, які жили тут понад 1000 років тому, дійшли до нас хіба у фантастичних легендах та міфах. Однак перша офіційна згадка, про містечко Умань, датована серпнем 1616 року. Взяло воно своє ім’я від назви річки, що до речі могло утворитись від давньоруського слова уманья – покинута людьми земля. Хоч, може колись, містечко звалося Умінь. Від отих умілих майстрів, котрі повтікали з Києва під час татарських нападів. Коли ці землі перейшли у володіння Речі Посполитої, за королівським привілеєм, територія навколо сучасного міста була пожалувана у вотчини володіння: брацлавському,вінницькому, кам’янецькому старості, генералу земель Подільських – Валентію Александру Калиновському. І в Умані почалося стрімке будівництво дерев’яного замку. Поляки відчували, що обурення українців невдовзі закінчиться чимсь небезпечним, тож на укріпленні з кожної оборонних башт визирали гармати. А навколо були прокопані широкі рови й насипанні високі вали. Та не порятували, ці укріплення коли сюди прибули повстанці Івана Ганжі. Відданий Богдану Хмельницькому козак сміливо взяв місто приступом. За що отримав звання Уманського полковника. Але Річ Посполита збирала сили і не збиралась, так просто, розлучатись із загарбаними землями. Король направляє сюди нові війська під командуванням коронного гетьмана Станіслава Потоцького. Але їх напад вдається відбити 1656-го козацьким полкам керованими Іваном Богуном. На жаль політика й дипломатія, точніше інтриги й брехня, породили так зване Андрусівське перемир’я. Річ Посполита й Московське царство уклали поза спиною України договір про припинення війни.Наші землі знову поділили між собою. Умань стала польським містом. 1670-го року в Умані розмістив свою резиденцію польський ставленик гетьман Михайло Ханенко. В цей же час офіційно обраним гетьманом Правобережної України був Петро Дорошенко. Чиї союзні турецько-татарські війська 1674-го захопили місто. Вщент його зруйнувавши. Та поруйнована була тоді фактично вся Україна. Пошматована й виснажена жила в скорботі. А люди з жалем тримають світлу пам’ять про гетьманщину, яка щойно народившись загинула. Одна з найкривавіших, але і найгероїчніших сторінок нашої історії – Коліївщина. Легенди оповідають, що розпочалося все з одного каменя. Оповідають, що якось, сталася в Умані трагедія. Кріпаків, як завше зігнали для будівельних робіт. І ті, як раз намагались перенести величезну брилу. Та каменюка зірвалася і впала на людей. Наглядачі й оком не повели. Наказали продовжувати роботу. Та люди не стерпіли.Поховані під брилою українці запалили іскру з якої почалася нова пожежа по всій Україні. Кажуть, посприяла цій революції Росія, прагнучи посилити свій вплив на українські землі. І робила це за допомогою перевіреного інструменту релігії. Від 17-го століття в Україні триває війна впливів між двома стовпами християнства – католицизмом і православ’ям. Покорчивши Україну, після смерті великого гетьмана Хмельницького, Москва насамперед знищила й Українську Православну церкву, поставивши на наших землях свого митрополита. Правобережжя перебувало під владою Речі Посполитої, де активно плекалися католицькі устрої, котрі українці вважали чужими. Панство дуже знущалося з селян. Життя кріпака не стояло й ламаного гроша. Тому й тримали люди в серцях бажання відновити справедливість, жити вільними. Думка про помсту не покидала простих сердець.І гайдамаки втілили цей задум. Почалося все в легендарному Холодному Ярі на Чернігівщині. Там, серед реліктових лісів в православному Мотронинському монастирі, сформувався осередок боротьби за православну віру. Колишньому послушнику, учневі там тешнього ігумена Мелхіседека Значко Яворського, Максиму Залізняку випала доля зібрати козацтво і вирушити українськими містами, аби на свій лад відновлювати справедливість. Військо здобуло Жаботин, Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку і вже рухалось до Умані. Сили швидко зростали. До лав постійно вливались козаки й селяни з шаблями, косами, вилами й жагою до помсти. І Умань готувалась їм дати – рішучий відбій. До середини 18-го століття місто значно укріпилось. здобуло Магдебурзьке право і розрослося. Тут заснували Василіанський монастир та школу на 4 сотні учнів. Процвітали ремесла, а поза мурами розкинулись козацькі слобідки. За охорону Умані відповідав полк реєстрових козаків полковника Обуха. Але фактичним керівником був сотник Іван Гонта. Коли Максим Залізняк 1768-гороку прийшов під стіни міста, саме Гонта підмовив своїх вояків перейти на бік повстанців. Після кілька денної облоги гайдамаки увірвались в середину. Шевченко несамовито перейнявся гайдамаками. “Сп’янілі від крові, вимушені до жорстокості – мирні селяни справили в цьому місті страшний бенкет”.Почалась страшна різанина. Польські історики стверджують, що у місті було вбито майже 18 тисяч поляків та особливо євреїв. Не шкодували ні жінок ні дітей.Винищили й греко-католиків. У монастирських стінах загинуло 4 сотні учнів. Переказують, що їхні тіла скидали у колодязь. Переможні бенкети тривали не довго.Гайдамаки вийшли з під контроллю. Росіянам, які наче вболівали за Православну революцію на наших землях, не потрібні були сильні українці. Тож, змовившись з поляками, наготували гайдамакам страшну долю. Під Умань прибув російський полк та донські козаки. Генерал Кречетников спершу прийняв у обійми Залізняка з Гонтою, напоїв горілкою все гайдамацьке військо, а вночі наказав зв’язати сплячих гайдамаків і видати полякам. Помста була показово-пекельною. Польські каральні військатисячами вішали повстанців, відтинали їм голови, четвертували та садили на палі. З гайдамаками розправились настільки жорстоко, що українці наступні десятиліття жили паралізовані жахіттям, на довго забувши про волю. А наші землі й далі залишились пошматовані між Росією й Річчю Посполитою. Буквально через три роки після трагічних і кривавих подій новим власником Умані став казково багатий польський магнат Станіслав Щенсний Потоцький. У місто, натхнений несподіваним коханням, вдихнувнове життя.

Назва цього фантастичного парку, Софіївка, від імені таємничої красуні, яка змогла покорити серця числених вельмож і навіть королів. Хто вона досі достеменно не відомо. Напевно Софія була не лише безмежно красивою, але й мудрою. Їй нині завдячуєм це диво Софіївський парк, який нині найвеличніший та найстарший парк України.Якось У Відні 1791-го року Потоцький познайомився з дружиною коменданта Камянця Софією Де Вітте. Жінка, яка не вирізнялася суровими моральними принципами і зустрічалася з багатьма чоловіками, зачарувала Станіслава. Майбутня володарка Умані, Софія, ще перебувала у шлюбі з Юзефом Де Вітте, та вже народила Потоцькому 11 дітей. Та врешті, на рубежі 18-го й 19-го століть вони таки одружились і облаштували резиденцію в Умані. Тут же, наказали створити казковий парк. Автором топографічного й архітектурногопроекту, керівником будівництва призначили військового інженера Людвіга Метцеля. Парк створювали у майже безлісій місцевості, обмереженій річкою Кам’янкою, серед балок та ярів.Тут висадили безліч місцевих та екзотичних дерев і кущів. Встановили перші скульптури, викопали штучні басейни та стави, збудували гроти, павільйони. Селянам, категорично під страхом смерті, заборонялось туди заходити. Краса призначалась лише для панських очей. Минуло 200 років і вся ця краса збереглася. І тепер кожен охочий може прогулятися парком.Вхід відкритий для усіх. Справжній розвиток Умані почався у другій половині 19-го століття, коли в місто прийшли велика торгівля і промисловість. Більшість підприємств належали багатим євреям.Цей етнос взагалі складав більш ніж половина всього населення міста. Євреї уподобали Умань ще й тому, що тут похований один із найбільших праведників Нахман из Брацлава.Цей хасидський цадек, правнук засновника хасидизму Баал Шем Това, заповів поховати себе в Умані, де колись, за часів Коліївщини, загинуло стільки невинних євреїв. Могила Ребе Нахмана стала місцем поклоніння для десятків тисяч хасидів з усього світу. Вони впевненні, що усі бажання тут збуваються. Умань нині неначе в очікуванні. Певно, як і вся Україна жде якогось казкового рятівника-господаря, який порятує це красиве місто від сирості й вдихне сучасним мешканцям радість у обличчя. Цілющим джерелом сяє Софіївка. Вона дає зрозуміти, що скруту завше змінює достаток. А в основі цього поєднання – любов. Насамперед до рідної землі. Особливо, якщо земля споконвіку – козацька.


Умань, Черкаська область, Україна

Умань-одноденні туриУмань-тур вихідного дняУмань с КиеваУмань однодневный турУмань-экскурсия из Киева

Тури по Україні | Тури і екскурсії з Києва на Черкащину:


Умань, Черкащина

0.00 (0%) 0 votes