Місце для заснування поселення було вибрано в мальовничій місцевості Подільського міжгір’я. Тут річка Джурин (ліва притока річки Дністер) протікає в долині, оточеній лісистими пагорбами. Протікаючи в долині, річка своїм руслом утворює майже замкнуту петлю. У центрі цієї «петлі» височить високий пагорб, а на ньому – Червоногородський замок. Річка служила гарним природним захистом для замкового пагорба, оскільки русло, огинаючи височину з трьох сторін, створювало серйозну перешкоду на шляху ворога.
Замок належав спочатку Даниловичам, потім Понінським. На початку вісімнадцятого століття вони перебудували маєток. Понінські звели цілий палац в неоготичному стилі. Він був в хорошому стані… до Другої світової війни.
До сьогодні лише частково збереглися житлові споруди і дві вежі. Вони стали візитною карткою замку. Як будь-яка поважаюча себе фортеця, Червоногородський замок побудований на пагорбі. До нього веде єдина ґрунтова дорога. Через це, колись неприступний для ворогів, замок неприступний для реставраторів.
Зараз ця долина, з замковим пагорбом, що підноситься в її центрі, має назву «урочище Червоне». Тут немає ніякого поселення і тому замок часто відносять то до Нагорян, то до Ниркова – двом селам, що знаходяться поблизу долини. Але так було не завжди. Колись в долині (між селами Нирків і Нагоряни) існував місто Червоногрод, для якого і будувалося укріплення на замковому пагорбі. Пізніше місто перетворилося на село, село – в хутір, а в підсумку і хутір був скасований, а територія зниклого Червоногрода відійшла Ниркові.
В наші дні збереглися руїни палацу, побудовані на місці розібраного старого замку. Від палацу вціліло 2 пошкоджені вежі (на первісну висоту), а так само фундаменти і невеликі фрагменти стін двоповерхового палацового корпусу. Вежі знаходяться в аварійному стані, потребують термінової реставрації. Руїни костелу, розташованого неподалік від замкових стін, знаходяться у власності УАПЦ.
Червоногородський замок на карті:
Радимо відвідати:
Хотинська фортеця | Чернівецька область
Хотинська фортеця у свій час була однією з наймогутніших у Східній Європі, під її стінами не раз сходилися численні армії. Внаслідок свого стратегічного прикордонного розташування твердиня протягом століть перебувала у складі різних держав (Київської Русі, Галицько-Волинського, Молдавського князівств; Османської, Австро-Угорської, Російської імперій), що великою мірою обумовило її архітектурний стиль, який формувався під впливом загальних європейських тенденцій, але також набув своєрідного етнічного забарвлення.
Червоногородський замок | Тернопільщина
Місце для заснування укріплення було вибрано в мальовничій місцевості Подільського міжгір’я. Тут річка Джурин протікає в долині, оточеній лісистими пагорбами. Протікаючи в долині, річка своїм руслом утворює майже замкнуту петлю. У центрі цієї «петлі» височить високий пагорб, а на ньому – Червоногородський замок. Річка служила гарним природним захистом для замкового пагорба, оскільки русло, огинаючи височину з трьох сторін, створювало серйозну перешкоду на шляху ворога.
Кам’янець-Подільська фортеця | Хмельницька область
Кам’янець-Подільська фортеця була форпостом кількох держав. Існує безліч гіпотез про виникнення Кам’янець-Подільської фортеці. Одні історики вбачають дакоримський слід часів імператора Трояна, інші – давньоруський. Та незважаючи на суперечки учених мужів, що вперто відстоюють свою думку, Подільська твердиня не могла не виникнути саме в цьому місці, ніби навмисне створеному природою для оборони. Кам’янецька фортеця відіграла значущу роль в історії України, та й зрештою, усієї Європи.
Меджибізький замок | Хмельницька область
Меджибізький замок – ще одна цікава місцевість в скарбничці наших подорожей. Археологічні дослідження показують, що укріплене поселення існувало тут ще в кінці XI століття. Перша згадка в літописах про Межибож (саме так тоді називався Меджибіж) датується 1146 роком. Головна родзинка Меджибожа – замок. Замок не тільки один з найбільш добре збережених на Поділлі (і в усій Україні), але і чи не найбільший. Його площа сягає 3/4 га, а найдовший паркан тягнеться на 130 м.
EtnoSvit